Українська мова (за професійним спрямуванням) пакет пізнавальної діяльності для самостійної роботи студентів

Тема 2.2.

Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.

Пакет пізнавальної діяльності № ___

Тема 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.

Ключові поняття: спілкування, ділове спілкування, бар’єр у спілкуванні, етикет, мовний етикет, мовленнєвий етикет, службовий етикет, публічний виступ, бесіда, ділова бесіда, службова нарада

ПЛАН

1. Форми та функції ділового спілкування.

2. Бар’єри в спілкуванні та шляхи їх подолання.

3. Соціальні типи особистості в діловому спілкуванні.

4. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада .

5. Основні правила ділового спілкування.

6. Мовленнєвий етикет.

Студенти повинні

знати:

• скарбницю народної мудрості про культуру спілкування;

• національні особливості українського мовленнєвого етикету;

• етикетні формули спілкування;

• правила етикету під час ведення переговорів, укладення договорів тощо;

• мовленнєві одиниці із значеннями: прохання, вибачення, згоди, прощання;

• особливості комунікації працівників галузі культури;

• стиль, манери поведінки з партнерами.

уміти:

• використовувати етикетні моделі під час спілкування (виступи, доповіді, обговорення);

• орієнтуватися в ситуаціях (влаштування на роботу , проведення ділової бесіди);

• виконувати ситуаційні завдання на знання особливостей мовленнєвого етикету: лексичні, стилістичні вправи (слововживання, фразування, редагування тощо);

• складати діалоги, полілоги з використанням етикетних форм комунікації;

• бути цікавим, культурним співрозмовником.

■ Вивчення теоретичного матеріалу

Спілкування (комунікація)- своєрідна форма зв’язку людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності; обмін інформацією, що здійснюється за допомогою різних засобів, насамперед, мови. Засоби передачі інформації поділяються на вербальні (словесні) та невербальні (несловесні) –жести, міміка, рухи, погляд, поза тощо

Звичайне спілкування (розмова)	Ділове спілкування
попередньо не планується ; не визначається його мета, зміст	передбачає попередню підготовку ; визначення змісту, мети, можливих висновків
під час звичайної розмови люди можуть торкатися різних, часто не пов’язаних між собою тем; спілкування носить інформативний характер	не виходить за рамки теми; має конструктивний характер; спрямована на розв’язання конкретних завдань, досягнення визначної мети
не зобов’язує нікого приймати рішення	обов’язкові висновки, що отримуються на основі узгодження думок; розробка взаємоприйнятного рішення та організація взаємодії партнерів

Ділове спілкування – це специфічна форма контактів та взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування включає обмін пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем, підписання угод чи встановлення інших відносин між підприємствами.

Під час ділового спілкування через усні й письмові контакти партнери намагаються вплинути один на одного, аби змінити існуючу ситуацію. Ділове спілкування завжди орієнтоване на результат. При оптимальному результаті ділового спілкування кожний його учасник усвідомлює, що він отримав певні вигоду у порівнянні з вихідною ситуацією.

Мета ділового спілкування - викликати у партнерів взаємне бажання діяти певним чином.

Фази ділового спілкування:

* початкова, протягом якої встановлюються вихідні контакти;

* основна, протягом якої реалізується така послідовність дій:

- встановлення проміжної та кінцевої мети спілкування;

- безпосередні мовні та документальні контакти;

- взаємний аналіз вихідних та проміжних позицій;

- пошук узгоджених рішень, визначення перспектив спілкування;

* завершальна, протягом якої формулюються підсумки ділової взаємодії.

Форми ділового спілкування:

• ділова бесіда віч-на-віч;

• розмова по телефону;

• діловий лист;

• діловий прийом.

Функції ділових партнерів у діловому спілкуванні:

- передають та сприймають виробничу інформацію;

- коригують поведінку свою і партнера;

- стимулюють емоційні контакти;

- організовують спільну діяльність з партнерами для опрацювання взаємовигідних рішень.

Основні види ділового спілкування:

публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада

Ділова бесіда – форма офіційного, спеціально підготовленого мовного спілкування з використанням невербальних засобів (міміки, жестів, манери поведінки) у процесі якого відбувається обмін думками і діловою інформацією.

Види бесід

Інформативні Дискусійні

Мета: задовольнити потребу Мета: узгодити протилежні

партнерів у додатковій інформації, думки, знайти таке рішення

яка дозволить прийняти проблеми, яке сприймається

найоптимальніше рішення усіма сторонами як

взаємовигідне

Підготовка до ділової бесіди:

1. Чітко сформулювати мету.

2. Зібрати необхідну інформацію.

3. Уважно продумати початок розмови.

4. Визначити, що може стати проблемою для партнера.

5. Які варіанти виходу з проблеми можна запропонувати.

6. Чим буде опонувати партнер.

7. Які власні аргументи можна використати . Які з них будуть найбільш впливовими.

ЕТАПИ ДІЛОВОЇ БЕСІДИ

- встановлення місця й часу зустрічі;

- спосіб вступу в контакт (початок розмови):

має на меті встановлення позитивного емоційного контакту та

зосередження уваги співрозмовників на проблемі . При цьому слід визначити психологічний тип кожного партнера, його темперамент, настрій.

(Чули багато хороших відгуків про Ваш заклад, про ваш творчий колектив, знаємо про успіхи; сподіваємося на конструктивну співпрацю із вами)

- визначення мети бесіди ( проблема, яку треба розв’язати, конкретне завдання)

( Сьогодні ми плануємо обговорити …; Вважаємо, що нам потрібно

уточнити деталі…; Якщо ми Вас правильно зрозуміли…; Вважаємо, що нашу бесіду доцільно почати з …)

- обмін інформацією, пропозиціями (оцінка, ухвала):

- уважно слухати і чути;

- намагатися перейти від монологу до діалогу;

- давати змогу співрозмовникові спокійно висловити свою думку;

- викладати свою інформацію чітко, коротко, послідовно;

- добирати способи й засоби аргументування залежно від

індивідуальних особливостей співрозмовника (рівня його мислення, віку, статі, типу темпераменту);

- викладати докази в коректній формі.

- аргументація, спростування чи сприйняття доказів партнера:

аргументацію варто продумати наперед. Оперувати слід переконливими,

зрозумілими, точними поняттями. Важливо користуватись достовірними даними. При цьому доцільно вживати порівняння та протиставлення на зразок «так…, проте…» Докази партнеру варто подавати частинами, щоб він встигав їх запам’ятати і засвоїти.

- кінцевий результат (підсумки бесіди, взаємні зобов’язання, прийняття рішення):

- спостерігаючи за співрозмовником, визначити момент для закінчення бесіди;

- заздалегідь сформулювати мінімальну мету й обміркувати альтернативні варіанти рішення проблеми;

- намагатися досягти добровільної згода партнера;

- не виявляти невпевненості, розгубленості наприкінці бесіди, навіть якщо її мети не було досягнуто;

- закінчуючи бесіду, доцільно використати свій найсильніший аргумент.

( Ваші пропозиції нас повністю влаштовують…; Думаю, що ми домовимося…; Потрібно ще обговорити…)

Головним принципом цього етапу є прийняття такого рішення, при якому кожен з учасників вірить, що він отримав свої переваги, відстояв їх.

- вихід з контакту.