1

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва, стандартизації та біотехнології

Кафедра технології переробки, стандартизації і сертифікації

продукції тваринництва

Технологія виробництва продукції

аквакультури

МЕТОДИЧНІ рекомендації

для вивчення курсу та самостійної роботи студентам

за напрямом підготовки 6.090102 – “ТВППТ”

Ч. ІV – “Рибництво в природних водоймах”

МИКОЛАЇВ

2013

УДК 639.3/.5

ББК 47.2

Т 38

Друкується за рішенням науково-методичної комісії факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва, стандартизації та біотехнології від 24.11.2013 р., протокол № 3.

Укладач:

Г. А. Данильчук – старший викладач кафедри переробки, стандартизації і сертифікації продукції тваринництва Миколаївського національного аграрного університету.

Р е ц е н з е н т и:

О. І. Петрова – доцент кафедри технології виробництва продукції тваринництва, кандидат сільськогосподарських наук; Миколаївського національного аграрного університету.

О. В. Донченко – директор ТОВ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”.

© Миколаївський національний аграрний університет, 2013

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. Показники виживаності риб РОЗДІЛ 2. Розведення прохідних риб РОЗДІЛ 3. Розведення напівпровідних риб РОЗДІЛ 4. Розведення туводних риб РОЗДІЛ 5. Акліматизація риб і безхребетних ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ ПИТАНЬ ЛІТЕРАТУРА	4 6 9 24 27 34 45 46

ВСТУП

Методичні вказівки рекомендовані для вивчення ІІ-го модуля дисципліни “Технологія виробництва продукції аквакультури”, містять дані про виживання риб у природних водоймах, про відтворення та розведення прохідних, напівпровідних та туводних риб.

Поряд з підвищенням рівня ведення тваринництва, рослинництва та інших галузей агропромислового комплексу у вирішенні продовольчої проблеми важливе значення має подальший розвиток аквакультури. За останнє десятиріччя відбулися зміни у технології виробництва аквакультури на базі зрослого рівня інтенсифікації, спеціалізації та концентрації виробництва.

Сьогодні, в умовах переходу аграрного комплексу держави до ринкових відносин, виключне значення набуває раціональне використання земельних і водних ресурсів. Україна має родючу землю, але на значних площах її родючість може бути реалізована виключно за умов наявності відповідної кількості вологи, що викликало до життя сучасні системи зрошувального землеробства, які включають канали, малі і середні водосховища. Ці водні об’єкти господарювання розташовані на землях сільськогосподарських угідь різних форм власності. Вони мають певний, в ряді випадків високий біопродукційний потенціал, який може бути використаний для виробництва товарної риби високої якості.

В аграрному секторі економіки поряд з існуючими акваторіями системи зрошення достатня кількість водних угідь представлена традиційними ставами, водосховищами протипожежного, рекреаційного призначення, а також пов’язаних з технічними водопостачаннями різних галузей виробництва, які мають певний біопродукційний потенціал, достатній для впровадження пасовищної аквакультури. Існують суттєві площі акваторій різного походження і цільового комплексу, які можуть і повинні бути використані для виробництва товарної риби.

Принцип одержання можливого максимуму продукції з одиниці площі водних угідь при високій її якості і мінімальних витратах покладено в основу рибогосподарського використання пристосованих водойм для рибництва в умовах сільськогосподарського виробництва.

Реалізація концепції можлива за умов створення штучних високопродуктивних іхтіоценозів, орієнтованих на достатньо ефективне використання природної кормової бази з виключенням витрат на корми та органо-мінеральні добрива.

Поряд з продукцією високої якості при низький собівартості пропонований напрям здатний забезпечити біомеліоративний ефект – покращити показники води за рахунок вилучення з неї значної кількості органічної речовини в якості кормових гідробіонтів. Що дозволить одержати екологічний ефект при підвищенні комплексності використання земельних і водних ресурсів. Таким чином саме виробництво буде енергозберігаючим і ресурсозберігаючим.

Розділ 1 Показники виживаності риб

Збільшення рибних запасів у природних водоймах забезпечується поліпшенням біологічних і технічних умов розведення цінних видів риб і їх вирощуванням до тієї або іншої вікової стадії, а також методами поліпшення природного розмноження.

Основними об'єктами штучного розведення в нашій країні є деякі види лососевих, коропових, окуневих і осетрових риб. В процесі розмноження риб розрізняють декілька стадій: розвиток статевих продуктів в організмі риби, ікрометання і запліднення ікри, розвиток ембріона і постембріональний розвиток.

Розвиток статевих продуктів - тривалий і складний процес. Більшість коропових, окуневих і лососевих риб досягає статевої зрілості у віці 2-4 років, осетрові стають статевозрілими у віці від 6-10 (стерлядь) до 15-18 (білуга) років. Розвиток статевих продуктів у одного і того ж виду залежить від факторів зовнішнього середовища і насамперед від температури води і умов харчування. Так, наприклад, лящ в південних водоймах нашої країни стає статевозрілим на 3-4-му році життя, а у північних водоймах – на 5-7-му році. Недостатнє харчування затримує дозрівання статевих клітин, а повноцінне – прискорює їх дозрівання.

Процес ікрометання і запліднення ікри протікає за умови остаточного дозрівання статевих продуктів і наявності нормальних умов для кладки яєць. Час нересту у різних видів риб, як правило, залежить від температури води.

Коропові, окуневі і осетрові риби нерестяться у весняно – літній період, лососеві – в осінньо-зимовий.

Для кожного виду риб потрібні певні умови для відкладання ікри. Так, більшість коропових риб відкладає ікру на рослинний субстрат у стоячій або слабопроточній воді, осетрові риби нерестяться у проточній воді на ділянках з гальковим або твердим глинистим дном, лососеві – на неглибоких ділянках річки з піщано-гравійним ґрунтом і сильною течією.

Розвиток заплідненої ікринки починається з дроблення, через деякий час з'являється зародок (ембріон). На розвиток зародка (ембріогенез) великий вплив мають температура води, газовий режим, рН, солоність та інші фактори зовнішнього середовища.

Зародок, що проклюнувся, перший час веде пасивний спосіб життя: малорухомий, ріст і розвиток відбуваються за рахунок поживних речовин в жовтковому мішку. По мірі його зростання запаси поживних речовин в жовтковому мішку зменшуються і він переходить спочатку на змішане харчування, тобто поряд з живильними речовинами жовткового мішка починає споживати і доступні йому харчові організми із зовнішнього середовища, а потім повністю переходе на зовнішнє живлення. До цього часу ембріон (передличинки ) перетворюється у личинку, яка в міру зростання і розвитку перетворюється на малька, по зовнішньому вигляду не відрізняється від дорослої риби.

Для кожного етапу розвитку риби існують оптимальні показники окремих чинників зовнішнього середовища. Відхилення від цих показників приводить до уповільнення росту і розвитку риби, а якщо ці відхилення виходять за межі допустимих границь, то риба гине. Кінцевий результат дії чинників зовнішнього середовища, виражений кількісно, є показником виживаності.

Для цілей рибництва важливо знати величину виживаності не лише від ікри до статевозрілої форми, але і від кожної ранішньої стадії до подальшої (від ікри до стадії личинки, від личинки до малька, що сповна сформувався, і так далі). Величина, що показує, яка кількість риби може бути виловлена через певне число років з кількості вихідних ранніх стадій (ікри, личинок або памолоді), що є в даний момент, називається промисловою виживаністю, або промисловим поверненням.

Той же показник, що і промислове повернення, але по відношенню до початкових ранніх стадій, випущених ризничими заводами або пунктами (не від природного нересту), називають рибничим коефіцієнтом. Числові показники виживаності виражаються у відсотках і коефіцієнтах. Відсоток промислового повернення показує процентне співвідношення між кількістю вихідного матеріалу і кількістю виловлених дорослих особин.

Відсоток промислового повернення показує процентне співвідношення між кількістю вихідного матеріалу і кількістю виловлених дорослих особин. Наприклад, 2%-не промислове повернення від молоді означає, що з кожних 100 екз. молоді промисел може отримати 2 дорослі рибини, а 0,01%-ний промислове повернення від ікри показує, що з 10 000 ікринок промисел може взяти одну дорослу рибину.

Коефіцієнт промислового повернення – величина, що показує, скільки необхідно мати у водоймі вихідного матеріалу (ікри, личинок і так далі), щоб промисел отримав одну дорослу особину. Проте промисел ніколи не бере всіх риб, які вижили до промислового розміру. Тому слід відрізняти показник біологічної виживаності від названих вище показників промислової виживаності. Знання показника біологічної виживаності і рибничого коефіцієнта дозволяє визначати потужність підприємств рибозаводів при їх проектуванні, порівнювати ефективність різних методів риборозведення, складати прогноз рибних запасів у водоймах і встановлювати величини їх вилову. Для відтворення рибних запасів необхідне проведення комплексу заходів, найважливішими з яких є: регулювання рибальства і лімітація вилову цінних промислових риб, вилов малоцінних риб, підтримка або створення умов для природного розмноження промислових риб, штучне риборозведення, акліматизація цінних видів риб і кормових організмів. Проведення цих заходів поряд з охороною природного розмноження дозволить вирішити проблему відтворення рибних запасів.