Навчально-виховний комплекс:

Загальноосвітня школа ׀ – ׀׀ ступенів №34 – економіко-правовий ліцей «Сучасник» - дитячий юнацький центр

Кіровоградської міської ради кіровоградської області

шкільне наукове товариство

Секція української мови

Односкладні прості речення. Означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові та безособові речення.

Роботу виконала:

Мартиненко Марина Ігорівна

учениця 8-в класу

Вчитель

Бєлоусова Олена Валентинівна

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………….

Розділ 1. Теоретичні основи односкладних простих речень………..

1.1 Односкладні речення речення ………………………………………………………....

1.2 Означено-особові речення ……………………………………………………………

1.3 Неозначено-особові речення …………………………………………………………

1.4 Узагальнено-особові речення …………………………………………………………

1.5 Безособові речення ……………………………………………………………………

Розділ 2. Стилістичне використання односкладних речень………...

2.1 Означено-особові речення як репрезентанти стильової економності……………….

2.2 Специфічне призначення неозначено-особових речень………………………….......

Розділ 3. Практичне застосування односкладних речень…………...

3.1 Осінні замальовки (твір з односкладних речень)……………………………………..

Висновки…………………………………………………………………………………

Список використаної літератури………………………………………………

Список використаних джерел…………………………………………………..

Розділ 1. Теоретичні основи односкладних простих речень.

1. Односкладні речення

Односкладні речення - специфічні за будовою і змістом синтаксичні одиниці. З погляду структурного ця особливість виявляється в наявності лише одного головного члена, а з погляду семантичного - у своєрідності висловлюваної ним думки. Односкладні речення з головним членом, формально уподібненим із присудком, позначають дію та діяча, але в одних конструкціях діяч фіксується як конкретний, точно визначений, в інших - як неозначений або узагальнений, ще в інших - як зовсім відсутній або пасивний. Речення з головним членом, формально уподібненим з підметом, констатують буття, наявність певних предметів, явищ, процесів у природі.

Отже, односкладними називаються речення, в яких суб'єкт і предикат думки виражаються одним головним членом речення і не потребують поповнення другим головним членом.

Односкладні речення можуть бути поширеними й не поширеними, повними й неповними.

У синтаксичній науці серед односкладних речень виокремлюються кілька типів залежно від значення і граматичної форми головного члена речення: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні й номінативні.

За способом вираження головного члена односкладні речення поділяються на дієслівні (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні) та номінативні речення.

1.2 Означено-особові речення

Означено-особові речення позначають дію, яка виконується конкретною особою - мовцем або його співбесідником. Головний член означено-особових речень виражається лише особовими формами дієслова:

а) дієсловом у 1-й або 2-й особі однини чи множини дійсного способу: Ношу в душі слова, все життя пам'ятатиму мамині слова як гасло... (В. Скуратівський); О друзі, розкриємо книги - життя невгасимого твір (П. Усенко);

б) дієсловом у 2-й особі однини або 1-й та 2-й особах множини наказового способу: Не бійся досвітньої мли, - досвітній вогонь запали (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра).

Означено-особові речення вступають у синонімічні зв'язки з двоскладними структурами, підмети яких виражені займенниками я, ти, ми, ви, а присудки - дієсловами дійсного (крім форм минулого часу) або наказового способу. Відмінність між ними семантико-стилістична. В односкладних реченнях уся увага зосереджується на дії, на виділенні дієслова, що надає висловлюванню виразності, динамічності. Такі речення зазвичай експресивні, емоційно забарвлені: Любіть життя, шануйте кожен день. Робіть йому коштовні подарунки (М. Вороний). Двоскладні речення з займенниковими підметами менш експресивні: Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами (Д. Павличко).

Розрізняються означено-особові та двоскладні речення між собою і сферою використання. Двоскладні речення вживаються в усіх стилях, а односкладні - переважно в поетичній та діалогічній мові, в гаслах, газетних заголовках.

1.3 Неозначено-особові речення

Неозначено-особові речення позначають дію, яка здійснюється неозначеною особою. У ролі головного члена цих конструкцій виступають:

а) дієслова в 3-й особі множини теперішнього або майбутнього часу дійсного способу: Над лиманом білять синім, білять білим над лиманом (В. Вінграновський>; - Тільки ж, Марійко! - застерегла під кінець. - Ні слова нікому. А то його вб'ють (А. Головко);

б) дієслова в формі множини минулого часу дійсного способу: Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т. Шевченко).

Неозначено-особові речення виступають семантико-стилістичними синонімами двоскладних. Двоскладні речення означають дію й конкретного її виконавця. У неозначено-особових реченнях головну увагу зосереджено на самій дії, а не на дійовій особі. їх використовують замість двоскладних тоді, коли дія, позначена дієсловом-присудком, стосується багатьох осіб, перелік яких зайвий або неможливий, а також тоді, коли мовцеві особа невідома: Просять тебе не втручатися в мої справи (А. Головко). Порівняно з двоскладними неозначено-особові речення передають думку набагато динамічніше, експресивніше, тому й використовуються переважно в художній літературі, публіцистиці, мові ділових паперів, в усному мовленні.