24. Есхатологічний характер Євхаристії

Воскресний день називається у новозавітних Писаннях і творах мужів апостольських "днем Господнім", у який християни збирались для спільної молитви та звершення Євхаристії. В есхатологічному плані - це день другого пришестя Господа у славі (1 Петр. 4, 5; Євр. 10, 25, 37). У цей день усі "…побачать Сина Чоловічеського, грядущого на хмарах, з силою і славою великою" (Мк. 13, 26).

І перші християни, і віруючі усіх часів жили у цьому есхатологічному очікуванні, але у Церкві есхатологія - це не тільки минуле.У Церкві сучасне включає в себе і минуле, і майбутнє. Смерть Христа веде до істинного життя, якому не буде кінця (Рим. 6, 9). "День Господній" прийде, але він також постійно повторюється. Воскресний день присвячений святкуванню Воскресіння Господа Ісуса Христа. Христос - "початок, первенець з мертвих" (Кол. 1, 18; Апок. 1, 5). А хто у таїнстві Євхаристії причащається Тіла і Крові Христових, споживає "хліб життя" (Ін. 7, 48), той воскресне для життя вічного. "Хто їсть Мою Плоть і п"є Мою Кров має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день" - говорить Господь (Ін. 7, 54). В Євхаристії ми кожний раз чекаємо Його пришестя до нас: "Гряди, Господи Ісусе" (Апок. 22, 20).

Євхаристія - це велике єсхатологічне дійство. Святі отці неодноразово називали літургію не тільки Таїнством, але й тайноводством. Вона не тільки "причащає" нас до благодатного життя, а й відкриває нам потаємне. Це свого роду одкровення, апокаліпсис, не відкритий до кінця, але такий, що відкривається серцю віруючого у тій мірі, скільки воно може умістити.

Священнодії, молитви та піснеспіви літургії освячують нас, наближають до Бога. Вони ж являються також і символічним відображенням іншої, небесної реальності, незбагненної до кінця. І, взагалі, усе у храмі, і священнодії, і внутрішній устрій перегукується з Апокаліпсисом.

Так, у центрі вівтаря знаходиться "Престол" (Апок. 4, 2), на якому присутній Сам Бог Своїми Дарами, а перед ним є "сім світильників вогняних" (4, 5) - семисвічник. За апокаліптичним видінням, Ангели і старці приносять Богу постійні славослів"я. Деякі з них увійшли у склад літургії, наприклад, "Свят, Свят, Свят Господь Саваоф…" (4, 8). Агнець (5, 6) є хліб, що стає Тілом Христовим. Символічне заколення Агнця відбувається на проскомидії: "…побачив я під жертовником душі убитих за Слово Боже…" (6, 9). На літургії святі поминаються і на проскомидії (дев"ятичинова просфора), і після перетворення Дарів (Богородиця та інші святі). "Кадильниця" і "фіміам… з молитвами святих…" (8, 3) - кадіння - невід"ємний елемент літургії. Кадіння звершується з молитвою на відпусті проскомидії, з читанням 50-го псалма при окадженні храму, і особливо на "Достойно є" (молитви читає священик). Душі убитих, що знаходяться під Престолом - це поминання спочилих на літургії, а головне - звершення Євхаристії на гробах мучеників у Древній Церкві і служіння у пізніші часи на освячених єпископом антимінсах (з мощами мучеників). Також на Престолі стоїть Дарохранильниця або Ковчег, у якому знаходяться Святі Дари. В Апокаліпсисі згадується "ковчег завіту Його у храмі Його" (11, 19). Книжка "в устах солодка, як мед і гірка у череві" (10, 9, 10) - це Причастя, що опалює тих, хто недостойно його приймає. "Новий Єрусалим" (21, 2) - це Церква, члени якої освячуються через участь у Євхаристії.

Два входи теж мають есхатологічне значення - наближення до Престолу і входження у Царство ( прот. Шмеман). Під час звершення Євхаристії сам храм перетворюється у "нове небо і нову землю" (Апок. 21, 1).