2. Старозавітні прообрази Євхаристії

Таїнство Божественної Євхаристії зображалось багатьма подіями в Старому Завіті. Ці події роз”яснюються в світлі Нового Завіту отцями Церкви не тільки як самі по собі достойні уваги, а й особливо тому, що були передвісниками істини.

Апостол Павло в посланні до Євреїв, роз”яснюючи смисл принесення Мелхіседеком Аврааму хліба і вина, говорить, що Христос – “Архиєрей за чином Мелхіседека” (Євр. 6, 20). Один з вчителів Церкви, - св. Климент Олександрійський, - вважає хліб і вино, принесені Аврааму Мелхіседеком, прообразом Ісуса, Євхаристійного Хліба і Вина: “Мелхіседек, цар Салімський, священик Бога Небесного, подав освячену їжу, - вино і хліб, - на ознаменування Євхаристії”. Святитель Кипріан, єп. Карфагенський також вважає Мелхіседека прообразом Христа, а його дари – прообразом жертви Христа: “В образі Мелхіседека ми вбачаємо прообраз Таїнства Жертви Господньої” (цит. за [16, с. 122]).

Божественна Євхаристія уподібнюється жертві пророка Іллі (3 Цар. 18, 17 – 40). Як тоді після молитви зійшов вогонь з неба і спалив жертву, подібним же чином і священик стоїть перед престолом, “не вогонь зводячи, а Духа Святого, і творить ревну молитву не для того, щоб якийсь вогонь з неба спалив те, що приноситься, але щоб Благодать, що сходить на Жертву, через неї запалила душі усіх” (св. Іоан Зол.).

Святий пророк Ісайя, говорячи про своє покликання до пророчого служіння, описує видіння Господа на Престолі, який оточували Серафими і прославляли Бога словами: “Свят, Свят, Свят Господь Саваоф, повні небо і земля слави Його” (Іс. 6, 1 – 7). Для святих отців, що складали послідування Божественної Літургії, не було сумнівів у значенні видіння: пророк описує нам Небо і Ангельське служіння: “Ти співаєш з Серафимами, з Серафимами стій, разом з ними полети на крилах, разом з ними облети Престол Царський” (св. Іоан Зол.).

Ангел щипцями бере вуглину, - прообраз і образ духовного Вогню – Христа. Вуглина очищає вуста пророка, а той, хто приймає Тіло Христове, стає Богоносним і Христоносним.

Центральною подією Старого Завіту є вихід з Єгипту в землю обітовану, що стало початком святкування старозавітної пасхи. Ізраїльтяни були в рабстві єгипетському. І все людство підкорилось гріху та смерті. І як Мойсей звільнив народ свій, так Христос звільнив людство від рабства гріха, диявола та смерті. Святий Іоан Золотоустий, аналізуючи події, описані у книзі Вихід, робить висновок, що всі деталі іудейської пасхи були прообразом Пасхи новозавітної і, зокрема, Євхаристії.

Всі ці прообрази – події і пророчі слова – є передвісниками Божественної Євхаристії. В кожній з цих подій є деталі, що нагадують нам Євхаристійне приношення. Хліб і вино Мелхіседека, принесення Авраамом в жертву улюбленого сина, Престол Божий і Ангельське служіння, вуглина, що очищає вуста пророка, хліб і вино, що благословляються і споживаються під час звершення обрядів старозавітної пасхи – всі ці деталі складають образ Святої Євхаристії (16, с. 123).

3. Встановлення Таїнства Євхаристії

Про встановлення таїнства Євхаристії на Тайній Вечері розповідають перші три євангелисти: Матфей (26, 17-21; 23, 26-88), Марк (14, 12-18; 22-24) та Лука (22, 7-20). Вони свідчать, що Таїнство звершене під час пасхальної вечері. Але євангелист Іоан пише, що іудейська пасха була в наступний день після Тайної Вечері (Ін. 13, 1-2; !9, 14, 31). Такі відомі літургісти та богослови як проф. М. Успенський і проф. Д. Богдашевський вважають Тайну Вечерю пасхальною іудейською трапезою. При співпадінні першого дня опрісноків (15 нісана) з суботою пасха в часи життя Спасителя не мала переваги над суботою. Цей закон вступав у силу в п”ятницю увечері, і тому не допускалось заколювати пасхальне ягня 14 нісана увечері, якщо 14 нісана припадало на п”ятницю. Воно переносилось на попередній вечір, тобто на 13 нісана (єп. Касіан). Євангелисти однаково говорять про розп”яття Ісуса Христа в п”ятницю (Мф. 27, 62; Мк. 15, 42; Лк. 24, 54-56; Ін. 19, 42) і, як прибавляє єв. Іоан Богослов, “та субота була день великий” (19, 31), бо нею починалась неділя опрісноків. З цього можна зробити висновок, що “заколення пасхального ягняти в рік Страстей необхідно було звершити не в п”ятницю 14 – го, а в четвер 13 – го нісана. При цьому передання регламентувало саме заколення, а не споживання. Споживання ж могло мати місце як і в день заколення, так і в наступний день, тобто 14 нісана. Тому члени синедріона могли споживати пасху 14 нісана, що погоджується зі словами св. єв. Іоана (18, 28). Але Господь знав про Свою смерть 14 нісана і міг звершити Тайну Вечерю на добу раніше (20, с. 89-90).

Євангелист Марк так описує Тайну Вечерю: “Ісус узяв хліб, благословив (ευλογησας), переламав, дав їм і сказав: прийміть споживайте, це є Тіло Моє. І взявши чашу та подякувавши (ευχαριστησας), подав їм; і пили з неї всі. І сказав їм: це є Кров Моя нового завіту, що за багатьох проливається” (Мк. 14, 22-24).

В акті встановлення Таїнства вирізняються чотири головних моменти:

1. благословення хліба з подячною молитвою;

2. переломлення Хліба і роздавання учням;

3. благословення Чаші і причастя;

4. слова Спасителя про ціль встановлення Таїнства (16, с.127).

На жаль, євангелисти не говорять про те, як саме благословляв і яку подячну молитву промовив Спаситель над хлібом і вином. З їх розповіді можна зробити висновок, що Ісус Христос звершив новозавітну Пасху або Таїнство Євхаристії після старозавітного пасхального обряду і в зв”зку з ним. Тому обряди і молитви старозавітної пасхи є немовби вступом до Євхаристії і, на думку проф. Голубцова, послужили зразком, за яким пізніше був відпрацьований канон Євхаристії (13, с. 12).

Для створення уяви про хід Тайної Вечері необхідно розглянути ритуал старозавітної пасхи. Ось її короткий опис. При настанні свята господар або старший член сім”ї заколював пасхальне ягня, роздавав його присутнім і розповідав історію встановлення пасхи. При цьому він промовляв псалми 113 – 118, що складали так званий галлєл або молитву хвали та подяки. Під час першої та другої чаші прочитувались перші два псалми, які прославляли велич та силу Єгови, що була виявлена у визволенні євреїв з полону. Перед 2 - ю чашею голова сім”ї у відповідь на запитання сина, чим ця ніч відрізняється від інших ночей, роз”яснював, згідно з книгою Виходу (12, 26), ціль і значення вечері, згадував визволення євреїв з рабства єгипетського. При споживанні 3 – ї чаші промовлялись інші псалми (115 - 118 ), в яких виражалась подяка Богу за допомогу і спасіння від бід і вміщувалась подячна пісня Месії за визволення Його від смерті. Промовивши слова останньго псалма: “благословенний, хто йде в ім”я Господнє” (Пс. 117, 26), господар брав 4 – ту чашу з вином і промовляв над нею молитву, в якій від усієї своєї родини прославляв і дякував Бога за дари Його благості в таких, приблизно, виразах: “Благословенний Ти, Господи Боже наш, Цар світу, що даєш хліб від землі”, або “Благословенний Ти, Господи Боже наш, що створив лозу виноградну”; потім пив з чаші сам і те ж робили й інші учасники вечері (там же, с. 13 ).

До описаних обрядів іудейської пасхи Ісус Христос приєднав чин новозавітної Євхаристії. Це доповнення складалось з подяки, благословення з молитвою хліба і чаші, переломлення хліба і роздавання апостолам з промовлянням відомих слів встановлення Таїнства.