23. Тлумачення літургії.

23. 1. Святий Кирил Єрусалимський

Осмислення і роз”яснення літургії, на думку проф. Голубцова, почалось з того часу, коли вона втратила свій безпосередній характер і прийняла обрядову форму. Першими з тлумачників є св. Кирил Ерусалимський, який виконував обов”язки катехета та св. Іоан Золотоустий. У 5-му тайноводному повчанні перший роз”яснює обряди літургії і її зміст за чином Ерусалимської церкви. Його роз”яснення прості і зводяться до морально - релігійних правил. Розкривається також і символічний характер тієї чи іншої священнодії чи обряду. Так, умивання рук перед початком літургії символізує внутрішню чистоту, яка необхідна для того, щоб звершувати Таїнство. ”До неба піднесімо серця” - відкладання життєвих турбот та піклувань. Святитель роз”яснює також значення епіклези та в чому полягає таємниця перетворення (13, с. 121).

23. 2. Святий Іоан Золотоустий

Дуже близько до святого Кирила за завданням та методами інтерпретації наближений св. Іоан Золотоустий. Він тлумачить літургію у тій мірі, наскільки це відповідає цілям його пастирських повчань. Оскільки богослужіння, на думку святителя, є одним з найдієвіших виховних засобів, то з цієї області він багато запозичив для релігійного та духовного вдосконалення своїх слухачів і часто звертався до обрядів та церковних молитов, і особливо літургії як Таїнства Таїнств. За поглядом святителя, літургія є найвеличнішим молитовним актом, під час якого віруючі досягають самого тісного, наскільки це можливо для людини, єднання з Христом і приймають участь у служінні ангелів на небі. Щоб стати достойним цього високого служіння, необхідна моральна чистота і довершеність.

Ось чому святитель, головним чином, вибирає для своїх повчань молитви, а не обряди і має справу з духовним змістом літургії, який виражається в слові, а не в діях. Він, переважно, звертає увагу на виголоси “Мир усім”, на ангельське славослів”я “Свят, Свят, Свят Господь Саваоф…”, на Молитву Господню (там же, с. 122). Св. Іоан Золотоустий звертає увагу своїх слухачів на те, наскільки необхідний внутрішній мир між членами християнського братства, якої чистоти вимагає від людини серафимська пісня, про що і як необхідно молитись.

23. 3. Святий Дионисій Ареопагіт

Зовсім інший напрямок мають тлумачення псевдо-Дионисія Ареопагіта. Він теж визнає, що сутність богослужіння полягає не в обрядах, а в їх внутрішньому змісті, в ідеї, що через них виражається. Але, за поглядом св. Дионисія, ця ідея не всім доступна і не всім відкривається, а належить особам, що досягли вищих духовних знань та моральної довершеності, а такими особами є представники духовенства на чолі з єпископом. У Дионисія Ареопагіта проводиться розподіл не тільки між оголошеними та вірними, але й ієрархія стоїть на вищому рівні, аніж вірні, подібно до того, як у небесній ієрархії нижчі отримують просвічення і керівництво від вищих, а ці останні - від Бога. Для непосвячених у таємниці духовного знання обряд є символом, а ті, що досягли духовної зрілості, розуміють його сутність і дух. Апостоли та їх наступники, - за словами Дионисія, - “передали Церкві божественні установлення… в священних символах; тому наднебесне з”явилось у чуттєвих образах, єдине – в різноманітності, Божественне – у людських формах, нематеріальне – в матеріальному” (цит. за [13, с. 123]). Смисл символів відкритий лише звершувачам божественних Таїн, які можуть відкривати їх тільки достойним і морально зрілим. Ось чому псевдо-Дионисій не для всіх призначає своє тлумачення, а розкриваючи його пресвітеру Тимофію, переконує не розголошувати стороннім. Роз”яснення кожної служби у Дионисія складається з трьох частин: 1) попередні роздуми про значення обряду чи чину;

2) з”ясування змісту (історична); 3) містична. Після викладення обрядової сторони літургії Дионісій переходить до символічного роз”яснення її священнодій. На початку літургії єпископ виходить з вівтаря для окадження храму і повертається назад. У цій дії Дионисій вбачає символ сходження Бога до людей і вознесіння на небо. Божество, на його думку, не зливається зі світом, а постійно діє на нього, даруючи йому силу для життя. Через єпископа подається знання членам церкви по мірі їх духовного зростання. Читання Святого Писання та піснеспіви є засобом, що сприяють піднесенню духа, прийняттю чи передачі того чи іншого Таїнства. Поцілунком миру стверджується зв”язок вірних членів церкви. Умивання рук перед літургією означає повне, остаточне очищення, бо надсвітове Сонце пропускає свої промені тільки через уподібнених Йому. Розділення Дарів Євхаристії символізує Ісуса Христа, Єдиного за Своєю божественною сутністю, але прийнявшого у союз з Собою людей через втілення. Цей останній момент символізується причастям. За цим принципом проводяться тлумачення й інших священнодій літургії. Проф. Голубцов вважає тлумачення Дионисія піднесенними і добре узгодженими за системою, але також такими, що часто тримаються на штучно подібраних логічних паралелях (13, с. 125).