18. 1. Сакраментарій папи Геласія I

Сакраментарій папи Геласія зберігся у списку VIII століття, але авторство цього папи підтверджується як загальним змістом пам"ятки (Символ віри щe не має Filiogue, меси викладені на грецькій та латинській мовах, у місяцеслові мала кількість святих), так і свідченнями сучасників папи Геласія- марсельського пресвітера Геннадія та диякона Іоана (IX ст.). Останній пише, що кодекс папи Геласія послужив основою для подальших літургійних праць папи Григорія.

Валафрид Страбон (IX ст.) свідчить, що папа Геласій упорядкував молитви, складені як ним самим, так і іншими авторами і Галліканські церкви користувались цими молитвами. Є й інші пам"ятки, які теж підтверджують, що папа Геласій склав нову редакцію римського сокраментарія, доповнивши його молитвами, піснеспівами та новими святкуваннями.

Особливістю римської літургії за цим сакраментарієм є те, що молитви та піснеспіви для богослужіння різних днів року є змінними. В Іспанській, Галліканській та Медіоланській церквах ця особливість теж збереглась, але при різноманітності молитов загальний чин і склад літургії був подібний до східного типу літургій.

Сакраментарій папи Геласія уперше був виданий в 1680 році кардиналом Томазієм. Він складається з трьох розділів. У першій вміщені змінні молитви та меси на святкові дні від Різдва Христового до першого недільного дня після П"ятдесятниці; у другій також змінні молитви на свята святих апостолів, Богородиці, - з лютого до січня включно (іноді по кілька мес на одне свято); у третій знаходяться 16 мес на недільні дні після П"ятдесятниці (вибирались за бажанням), 6 мес щоденних, меси заупокійні та інші (перед шлюбом, подорожами, при посиленні хвороб) (8, с. 57-58).

Сакраментарій папи Геласія має доповнення і зміни, що стались пізніше внаслідок впливу Галліканської церкви та Григоріанської літургії.

18. 2. Діяльність святителя Григорія Двоєслова

Крім сакраментаріїв римських пап Льва Великого та Геласія Ι, третьою пам"яткою римської літургії є сакраментарій папи Григорія Великого (Двоєслова) (+604).

Його сакраментарій являє собою подальший розвиток римської літургії і відзначається тим, що на багато століть став переважаючим у римській церкві.

Про діяльність папи Григорія по упорядкуванню богослужіння відомо зі свідчень багатьох древніх письменників, а в творах св. Григорія також є вказівки та розпорядження стосовно літургії.

Св. Григорій Великий до вибрання на папський престіл на протязі багатьох років знаходився у Константинополі (577-585) і намагався докладніше вивчити богослужіння Східної церкви. При порівнянні літургій східної і західно-римської він помічав відхилення римської форми літургії від древніх зразків євхаристійного богослужіння, що визнавалось апостольським. Те, що святитель дійсно не вважав стан римської літургії задовільним, він висловив у листі до Августина, якого послав у якості місіонера в Англію. На запитання останнього, чому у Галлії літургія відрізняється від римської, хоч віра й одна, св. Григорій відповів, що необхідно зважати на звичаї не тільки римської церкви, а й інших, і вибирати те, що є благочестивим і правильним.

У листі до єпископа Сиракузького Іоана св. Григорій відповідає на звинувачення його у нововведеннях і наслідуванні Східній церкві: "Якщо щось має добре ця (Константинопільська), чи інша церква, то я готовий наслідувати тому" (цит. за [8, с. 75]). Але римська літургія, що була упорядкована папами Львом та Геласієм 1 і використовувалась на протязі цілого століття уже настільки розповсюдилась і засвоїлась, що добрі наміри святителя Григорія не могли здійснитись. Він уніс тільки деякі доповнення та зміни, запозичені з літургій Єрусалимської, Константинопільської та Медіоланської церков: це співання "Алилуя" на кожній літургії, промовляння ектенії зі співом Kyrie eleison та співання "Отче наш" зразу після освячення Св. Дарів (раніше співалось після приготування Св. Дарів до причастя). Св. Григорій виправив та упорядкував порядок читання з Апостолу та Євангелія, або так званий лекціонарій, який до того часу не був твердо встановленим для кожного богослужбового дня. Також він склав антифонарій - збірник коротких висловів зі Св. Писання, з яких складені антифони на різні дні і випадки для співання на початку літургії (8, с. 79-80).

Складений св. Григорієм Великим сакраментарій став загальновживаним спочатку у римській, а потім і в усіх західних церквах. З плином часу він доповнювався та змінювався і в початковій редакції не зберігся; найдавніші з пам"яток відносяться до початку IX століття.