16. Історичний розвиток Константинопільської літургії (короткий огляд).

16. 1. Константинопільська літургія у V - VI століттях

(За свідченнями Созомена, Сократа, Філосторга, Феодора читця, патр. Євтихія, Іоана Єфеського та Євагрія Схоластика. Дослідження Брайтмана) (18, с. 80-81)

1. Співці: “ Святий Боже”.Люди повторюють.

2. Ієрей звершує кадіння церкви.

3. Предстоятель: “ Мир усім”.

4. Диякон (багато раз): “Будьмо уважні”.

5. Чтець з підвищеного місця (амвон ?): Старий Завіт.

6. Чтець: Апостол.

7. Євангеліє (пресвітер або диякон).

8. “Мир усім”. Проповідь (св. Іоан Золотоустий проповідував посеред храму; було дві проповіді: одна на готській мові, друга – на грецькій).

9. Відпуст оголошених і закриття дверей.

10. Єктенія і молитва вірних: за вселенну, за вселенську церкву, за мир, за визволення від бід.

11. “Мир усім”.

12. Люди співають: “ Царя слави…”.

13. Диякони приносять на престол раніше приготовлені Хліб і Чашу.

14. “Мир усім”.

15. “Вірую”.

16. Диякон читає Диптихи за мертвих:

а) мучеників;

б) отців чотирьох соборів;

в) архиєпископів (імена);

г) усіх спочилих і особливо тих, за кого звершується пам”ять;

і Диптихи за живих:

а) патріархів (імена);

б) єпископів (імена);

в) царя (ім”я);

г) влади (імена);

д) усієї повноти Церкви і особливо (імена);

17. Анафора.

18. “Благодать і мир…”.

19. “Отче наш”.

20. “Мир усім”.

21. Розломлення Хліба.

22. Голосно, піднімаючи руку: “Святеє святим”.

23. Тіло Христово подається в руки. Усі п”ють із Чаші. (Історія Созомена, 8, 5).

24. Подяка.

25 Споживають Св. Дари "за древньою традицією невинні діти".

16. 2. Константинопільська літургія у VII столітті

За коментаріями преп. Максима Сповідника (досліджує проф. Успенський), 5 – 6 Трульського собору і Пасхальної Хроніки (досліджує Брайтман) (18, с. 82-83)

1. Вхід архиєрея і людей у церкву.

2. “Святий Боже…”.

3. Архиєрей входить у вівтар, піднімається на трон і говорить: ”Мир усім”.

4. Чтець з амвону читає Старий Завіт.

5. Спів.

6. Архиєрей: “Мир усім”

7. Чтець: Апостол.

8. Спів.

9. Архиєрей: “Мир усім”

10. Євангеліє (пресвітер або диякон).

11. Предстоятель: проповідь.

12. Архиєрей сходить з трону.

13. Відпуст оголошених та інших недостойних. Закриття дверей.

14. Диякони приносять накритий Хліб і відкриті Чаші (більше однієї).

15. Диптихи за мертвих (духовенство, царів…).

16. Диптихи за живих (царів, духовенство…).

17. Поцілунок миру.

18. Символ віри.

19. Анафора.

20. “Отче наш…”.

21. Ієрей піднімає Тіло Христове і говорить: “Святеє святим”. “Єдин свят”.

22. Співається причасний. Після останнього стиха псалма співається тропар: “Нехай наповняться уста наші…”. Цей тропар почали співати в 624 році за вказівкою патр. Сергія.

23. Подається Причастя. Руки складені навхрест. Але неясно, чи Причастя подається в руки, чи ні. Правило Трульського собору (58) (691 р.) забороняє мирянам самим брати Св. Дари і причащатись у присутності єпископа, пресвітера чи диякона. Причастя роздається у різних паратрапезах.

24. Рипіди, дискоси і потири відносяться у сосудохранильницю.

16. 3. Зміни в Константинопільській літургії у VIII столітті

(За тлумаченнями Германа, патр. Конст. (“Церковная история” или “Тайная Теория”. Дослідження Борнера і проф. Успенського) (18, с. 83-84)

Нове по відношенню до описів VII століття:

1. Перед літургією звершується перше приготування хліба і вина – протесіс. Остаточне приготування звершується перед перенесенням Дарів.

2. Антифони співаються на початку літургії; називаються тільки два 2-й (пс. 92–й) і 3–й (пс. 94-й). Після 2-го антифону співається “Єдинородний Сину”.

3. Більше не говориться про читання з Старого Завіту.

4. Після перенесення Дарів на престол вони накриваються “аером” (воздухом).

На думку літургістів, між тлумаченнями преп. Максима Сповідника (582 – 662) та св. Германа 1, патр. Константинопільського (715 – 730) відбулась літургійна реформа в Константинополі, що продовжувалась і в наступні століття. Очевидно, труднощі, створені єрессю іконоборства та унесення палестинських традицій за ініціативою преп. Феодора Студита і його учнів, зіграли велику роль у цій реформі. Але в тлумачення патр. Германа, як вважає дослідник М. Арранц, пізніше були унесені доповнення і тому вони не можуть бути повністю достовірним історичним джерелом в описі розвитку літургії.

За тлумаченнями патр. Германа, літургія св. Василія Великого служилась частіше, ніж св. Іоана Золотоустого.