Причастя

Верные подходят к олтарю, и диаконы разделяют Дары. Певцы поют псалом 44: «Буду превозносить Тебя, Боже мой, Царю мой…», и народ к каждому стиху псалма подпевает: «Очи всех уповают на Тебя, и Ты даешь им пищу их в свое время».

Затем бывает «последнее благодарение», т. е. Благодарственные молитвы после причастия.

Диакон возглашает: «Идите в мире» (15 с. 51-54).

Якщо св. Іоан Золотоустий і не дає в своїх творах докладного опису літургії свого часу, але можна відзначити значну опрацьованість як окремих дій, рухів та обрядів, так і самих молитовних висловів її чину, який ускладнюється унесеням різних подробиць.

Проф. Карабінов, досліджуючи літургію св. Іоана Золотоустого за його творами, відмічає її близьку подібність до літургії св. Климента, а також літургії, що її описує св. Юстин Мученик. Послідовність в усіх трьох – та ж сама: читання Святого Писання, проповідь, молитви і Євхаристія. Звернення єпископа до народу: “Мир усім” у літургіях св. Климента та святителя Іоана знаходиться на тих самих місцях, тільки у першого перед читанням Святого Писання виголос інший, а саме: “Благодать Господа нашого Ісуса Христа…” (26, с. 119-120).

В літургії св. Климента не вказується виразно, як починалась у той час літургія. Св. Іоан Золотоустий свідчить, що єпископ, зайшовши у храм, йде у вівтар, вітаючи при цьому паству виголосом “Мир усім”. Перед читанням Святого Писання Старого та Нового Завіту диякон голосно вигукував: ”Будьмо уважні”, а люди вставали і промовляли: “Слава Тобі, Господи”. Святитель повторює свідчення Климентової літургії про те, що під час єктеній люди ставали на коліна, а на прохання єктенії за вірних відповідали тільки діти.

У св. Іоана Золотоустого є й цінний опис вівтарної частини храму, яку він порівнює з судейською трибуною і називає одним і тим же словом "біма". І дійсно, будинки, що призначались в древності для суду і храми в IV столітті мали одну й ту ж архітектурну форму базиліки. В передній частині влаштовувалось підвищене місце ("біма"), що відокремлювалось перегородкою. Святитель, крім перегородки, згадує ще й занавіс (завісу). Це підтвержує і Євсевій Кесарійський, який у своїй промові під час освячення храму (у формі базиліки) в Тирі (після 313 року) говорить про дерев”яні різьблені перегородки, що відокремлювали вівтар від головної частини храму (“История”. X, 4). Про завісу з зоображенням Христа згадує і св. Єпифаній.

В літургії св. Іоана Золотоустого усі молитви до молитви за оголошених ті ж самі, що й у літургії св. Василія Великого. Дослідження древніх літургій показали, що молитви для цієї частини були позаємствувані з літургії св. Василія Великого, крім двох, які знаходяться в Барбериновому списку та в євхології єп. Порфирія. Це молитви перед малим входом і перед Трисвятим (в сучасній літургії – інші).

Дослідники літургії св. Іоана Золотоустого (проф. Карабінов та деякі інші) вважають, що свідчення “Слова о предании литургии” св. Прокла про скорочення св. Іоаном Золотоустим літургії святителя Василія Великого є недостовірним. Ті молитви, що за дослідженнями належать святителю Іоану, є більшими за об”ємом, а інші відрізняються за своїм змістом і стилем написання. Є також свідчення про те, що літургія св. Іоана Золотоустого до VIII століття була повсякденною в Константинопільському церковному окрузі і тільки пізніше поступово витіснила літургію святителя Василія Великого (26, с. 128).16.