(За дослідженнями Брайтмана і Стриттматтера (18, с. 86-87)

1) Молитва, коли кладуть Хліб на дискос (немає у друкованому Євхології Гоара 1730 р.). Без назви в рукопису.

2) Молитва входу (немає в Євхології).

3) Молитва Трисвятого (немає в Євхології).

4) Молитва “кафедри вівтаря” (немає в Євхології).

5) Молитва єктенії: “Господи, Боже наш…” (сучасна, як у св. Василія Вел.)

6) Молитва за оголошених перед анафорою (сучасна).

7) Молитва 1-ша за вірних “після розкриття ілітону”.

(Далі всі молитви як у сучасному чині св. Іоана Зол.)

8) Молитва 2-га за вірних. Херувимської пісні немає.

9) Молитва проскомидії св. Іоана Зол. після того, як Св. Дари перенесені на престол і люди закінчують співати Херувимську пісню: “Господи, Боже Вседержителю…” (сучасна).

10) “Мир усім”, “Возлюбимо один одного…”. Поцілунок миру. “Вірую…”. “Станьмо побожно…”

11) Анафора.

12) “І нехай будуть милості…”.

13) “Усіх святих пом”янувше…”.

14) Ієрей: “Тобі предлагаєм…” (сучасна).

15) Диякон: “Заступи, спаси…, Дня усього…”

16) “І сподоби нас…”, “Отче наш…” (люди).

17) “Мир усім…”, “Голови ваші…”,”Благодарим Тя…” (сучасна).

18) “Вонми, Господи…” (сучасна).

19) “Будьмо уважні”, “Святеє святим”, “Єдин свят…”.

20. Ієрей бере частини Св. Тіла, опускає в Чаші і говорить: “Во ісполненіє Св. Духа”.

21. Після причастя усіх читає молитву диякон і молиться ієрей: “Благодарим Тя, Владико…” (сучасна).

22. Диякон: “З миром вийдемо”. Люди: “В ім”я Господнє”.

Кінець літургії св. Іоана Золотоустого.

14. Літургії святителів Василія Великого та Іоана Золотоустого (за Росанським та Севастіянівським списками) (Дослідження проф. Красносєльцева (12, с. 224-226)

Крім розглянутої Барберинової редакції літургії небхідно взяти до уваги ще два списки літургій св. Іоана Золотоустого та св. Василія Великого. Це Росанський і Севастіянівський. Проф. Казанської Духовної Академії, Красносєльцев, опублікував їх і вважає, що хоч за часом вони поступаються перед Барбериновим списком (відповідно XI – XII і X – XI століття), але відомо, що рукописи порівняно пізнього походження можуть мати древню основу. Барбериновий список короткий, що є доказом його древності, і перші п”ять молитов, як вважає Красносєльцев, не можуть належати св. Іоану Золотоустому. Остання, 5 – та, взята з літургії св. Василія Великого. Вона є в Барбериновому списку, але відсутня в усіх інших списках і тому вважається пізнішою вставкою. Перша молитва взята з Олександрійської літургії св. єв. Марка, а друга – з літургії св. ап. Якова. Проф. Красносєльцев вважає, що якби ці молитви належали св. Іоану Золотоустому, то, зважаючи на авторитет цього святителя, ніхто не насмілився б усунути їх з чину літургії.

В усіх трьох списках спочатку приводиться чин літургії св. Василія Великого, а потім св. Іоана Золотоустого. У більшій частині пізніших списків – навпаки. Ще одна деталь: тільки в Росанському списку літургія має заголовок. Ці дві обставини мають важливе значення для встановлення оригінальності початкової редакції літургії. Вони вказують на дуже близькі відносини цих двох літургій. Цим пояснюється, чому в деяких древніх пам”ятках Константинопільської церкви згадується тільки літургія св. Василія Великого. Очевидно, довгий час на літургію св. Іоана Золотоустого дивились як на варіант літургії св. Василія Великого, - вважає Красносєльцев. З цим погоджується проф. Карабінов. Він встановив, що до VIII століття в Константинопільській церкві літургія св. Іоана Золотоустого була щоденною, - служилась по понеділкам, вівторкам, четвергам та суботам, а св. Василія Великого – в недільні і святкові дні (26, с. 128). Крім того, в древніх списках літургія св. Василія Великого завжди стояла на першому місці, і там, де в літургії св. Іоана Золотоустого невистачало своїх молитов, є посилання на літургію св. Василія Великого. Відсутність заголовків у двох вказаних вище списках (Росанському і Севастіянівському) теж є ознакою древності. Це може означати, що ці списки і не називались літургіями, бо не мали повного викладення усього їх складу. Насправді, священнодія, що називається літургією, складається не тільки з молитов, але й з різних піснеспівів та обрядових дій, а між тим, древні списки обох літургій складаються, майже виключно, з одних молитов. Це, звичайно, не означає, що при звершенні літургії за цими списками читались тільки молитви, а є свідченням того, що все інше звершувалось за здавна прийнятим звичаєм. Цей висновок погоджується і з древнім свідченням св. Григорія Назіанзена, який пише про літургійну діяльність св. Василія, але не говорить, що він склав літургію, а тільки молитви.

Таким чином, святі Василій Великий та Іоан Золотоустий написали молитви, але не торкались обрядової сторони літургії. Цим пояснюється як швидке розповсюдження їх літургій на Сході, так і різноманітність у викладенні подробиць обрядів.

Севастіянівський і Росанський списки, як і Барбериновий, починаються молитвою за оголошених. Молитва надписана іменем св. Іоана Золотоустого. Так само надписана молитва проскомидії (після перенесення Св. Дарів на престол) в Барбериновому і Севастіянівському списках. Те ж саме можна відмітити і в літургії св. Василія Великого за Севастіянівським списком: при відсутності загального заголовку його іменем надписані молитви за оголошених та проскомидії. В Барбериновому списку літургії св. Василія надписана тільки остання молитва, проте є загальний заголовок на початку літургії. Дослідник Сваїнсон звертає увагу на окремі надписання молитов літургії св. Іоана Золотоустого в Барбериновому списку і на відсутність загального, і на цій підставі робить висновок, що в сучасній літургії св. Іоана Золотоустого тільки ці дві молитви належать йому. Проф. Красносєльцев не згідний з цією думкою і вважає, що Севастіянівський список дає ключ до розгадки.

На його думку ті, що складали древні Євхології, розглядали ці літургії не як окремі повні літургії, а тільки як ряд літургійних молитов. Вони поділили ці літургії на розділи і увели їм послідовний рахунок. В Барбериновому Євхології кожна молитва рахується як особливий розділ, але робиться виключення для молитов, що слідують за молитвою проскомидії як в літургії св. Василія Великого, так і в літургії св. Іоана Золотоустого. В літургії св. Василія молитва проскомидії 13–та, а наступні не пронумеровані; 14 – ю позначена остання молитва. В літургії св. Іоана Золотоустого – те ж саме: молитва проскомидії позначена 23–ю; наступні не мають рахунку і 24-ю позначена 1-ша молитва літургії Ранішосвячених Дарів. У Севастіянівському списку інший поділ: літургія св. Василія має 4 розділи. Перший закінчується молитвою за оголошених перед євхаристійним принесенням і включає перші 7 молитов. Цей розділ не надписаний іменем св. Василія; другий – надписаний, має чотири молитви і закінчується молитвою проскомидії; третій – теж надписаний і включає всі інші молитви до заамвонної; четвертий не надписаний і має 2 молитви – заамвонну і в дияконику (приміщення для зберігання сосудів).

Літургія св. Іоана Золотоустого так само розділена, але на три частини: від молитви за оголошених до молитви проскомидії; від цієї останньої до заамвонної, а потім до кінця. Перші дві частини надписані іменем св. Іоана Золотоустого, а третя – ні. При такому принципі розділення зрозуміло, чому іменем св. Іоана Золотоустого надписуються тільки дві молитви: це надписання відноситься не до окремих молитов, а до цілих розділів, що складаються з кількох молитов. Таким чином, як вважає проф. Красносєльцев, св. Іоану Золотоустому належить ряд молитов, починаючи з молитви за оголошених до заамвонної. Всі інші молитви могли бути внесені в літургію пізніше, або ж деякі з них і самим святителем, але не ним складені. Коли ж над літургіями з”явились заголовки, окремі надписання молитов стали поступово зникати. Росанський список має загальний заголовок, а окреме надписання має тільки 1-ша молитва (за оголошених); в Барбериновому списку літургії св. Василія Великого надписана тільки одна молитва проскомидії. В пізніших редакціях, наприклад, у виданій Сваїнсоном та інших, окремих надписів взагалі немає, проте завжди є заголовок. Розподілу літургії на частини в цих редакціях теж немає і кожна літургія в євхологіях є єдиним цілим.