11. Літургія св. Ап. Якова (грецька)

Літургія св. ап. Якова має ознаки глибокої древності, але на протязі століть вона отримала значні зміни. Ці пізніші зміни й доповнення дуже помітні і деякі з них з приблизною точністю можуть бути датовані. Так, наприклад, на самому початку літургії розміщений ряд молитов, що вказують на післяапостольське походження. Ці молитви, як і деякі інші, свідчать про повністю сформований внутрішній устрій храму з визначеними частинами: вівтарем, жертовником, завісою; є також молитви на благословення кадила. Пізнішими доповненнями є співання гімну "Єдинородний Сину" (уведений в 535 чи 536 році) (4, с. 153), "Святий Боже" (близько 539 р.) (14, с. 145), наявність Великого входу зі співанням "Да молчит…", що могло з"явитись тільки після 573 року (там же, с. 161). Символ віри міг бути унесений в склад літургії після перших двох Вселенських соборів, а "Достойно є…" і "О Тобі радується…" - ще пізніше, - в V і наступних століттях. Пізнішими доповненнями необхідно визнати і ряд висловів про єдиносущність Св. Тройці, приснодівство Богородиці, приєднання до привітання Архангела слова "Богородиця", що стало можливим після визначення святих отців третього Вселенського собору (431 р.). Розвиток окремих частин цієї літургії продовжувався досить довго і не припинявся до X століття. Дослідних її, А. Петровський, поступові зміни і збільшення тексту молитов уявляє так: "Деякі частини складені і отримали свій сучасний вигляд у першій половині V століття (загальний грецькій і сирійській літургіям зміст), інші сформувались наприкінці V і на протязі VI та VII століть. Сюди можна віднести молитви першої частини до читання Св. Писання, Великий вхід з відповідними молитвами, молитва "Нехай наповняться уста наші…". Елементами, що належать до давніших часів, тобто до IV століття, можна вважати єктенію перед молитвами проскомидії "Спаси, помилуй…", одну з молитов приношення, частину прохань благальної молитви, молитву перед "Отче наш" і після причастя. Остаточне сформування чину причастя можна віднести до кінця IV - поч. V століття (15, с. 100).

Схема літургії.

А. Літургія оголошених

1). Диякон співає при вході (у вівтар) "Єдинородний Сину…", священик в цей час читає продовжену молитву.

2). Після входу у вівтар диякон промовляє єктенію з 6 прохань. Останнє - "Пресвяту, Пречисту…", потім згадує св. Іоана Предтечу, апостолів, пророків, мучеників і всіх святих. Священик у цей час читає молитву, що закінчується виголосом: "Бо Ти святий єси, Боже наш, і у святих перебуваєш, і Тобі славу і Трисвяту пісню возсилаємо…".

3). Співання "Святий Боже…".

4). Читання уривків з Апостолу з прокимном та алилуя.

5). Єктенія диякона з проханням "Спаси, Боже, людей Твоїх…" (сучасне прохання з літії).

6). Читання Євангелія.

Б. Літургія вірних

7). Єктенії диякона і молитва священика, у якій вміщене прохання прийняти жертву, що приноситься, як були прийняті жертви Авеля, Ноя, Аарона та Самуїла.

8). Спів "Да молчит…".

9). Священик читає молитву "Боже, Боже наш…" (сучасна заключна молитва проскомидії).

10). Символ віри.

11). Поцілунок миру.

12). Молитви жертовника ї єктенії диякона.

13). Анафора.

Священик знімає покровці, промовляє євхаристійний виголос: "Любов Господа і Отця, Благодать Господа і Сина, ї єднання і дар Святого Духа нехай буде з усіма вами" (2 Кор. 13, 13) і "До неба піднесімо розум і серця".

Народ "Достойно і праведно".

Praefatio (вступ)

У молитві прославляється Творець видимого і невидимого, Якого славлять небо, сонце, місяць і зорі, Небесна Церква, душі пророків, мучеників і апостолів, Небесні Сили, що викликують і промовляють: "Свят, Свят, Свят Ти, Господи Саваоф, повні небо і земля слави Твоєї. Осанна в вишніх! Благословенний, хто йде в ім"я Господнє! Осанна в вишніх!"

Хрестячи Дари, священик промовляє молитву, в якій прославляється Св. Тройця, згадується створення людини для життя в раю, вміщений заклик до покаяння через пророків, згадується втілення Сина Божого, слова установлення Таїнства (при цьому священик піднімає хліб, а потім чашу).