9. Літургії сирійсько - палестинської групи (єрусалимсько-антиохійські). Літургія за описом св. Кирила Єрусалимського

Літургії сирійсько-палестинської групи збереглись на грецькій та сирійській мовах. Всі ці літургії носять сліди пізніших доповнень і тому неможливо виділити древню основу літургії, її початковий текст.

Церковне передання пов’язує літургії сирійсько-палестинської групи з іменем св. ап. Якова, брата Господнього, першого єпископа Єрусалимського. Крім нього в Антиохійській Церкві багато потрудився святитель Ігнатій Богоносець, який, за древнім переданням, встановив порядок літургії у своїй церкві й увів антифонний спів. В літургії Антиохійської Церкви вперше почалось співання Трисвятого, звідки воно перейшло в олександрійські літургії і розповсюдилось по усій Малій Азії та Візантії. Кількість літургій цієї групи дуже значна (до 50). Більшість з них використовується до цього часу, а інші зберігаються в записах у сирійських яковитів (13, с. 70).

Найдревнішим вважається запис літургії, що знаходиться в Апостольських Постановах (III-IV ст.) у II книзі (коротка редакція) і у VIII книзі (простора редакція).

На чолі цих пам’яток необхідно поставити опис літургії Єрусалимської Церкви, зроблений св. Кирилом Єрусалимським (315-386). Цей опис, для якого є точний хронологічний критерій, складає немовби вступ в історичне вивчення сирійсько-антиохійської літургії.

У своєму п’ятому тайноводному повчанні св. Кирил дає лише загальну схему сучасної йому літургії. Він не приводить молитов і обрядів, а тільки передає їх послідовність.

Св. Кирил починає з другої частини літургії. Диякон подає воду для умивання рук єпископу та пресвітерам, що стоять навколо престолу і виголошує: “Обніміть, прийміть та цілуйте один одного”. Потім слідує praefatio, що починається виголосом священика: “До неба піднесімо серця”, на що присутні відповідають: “Піднесли до Господа”. Священик: “Дякуємо Господеві”. Народ: “Достойно і праведно є”. Далі св. Кирил приводить зміст молитви: “Після того ми згадуємо небо, землю і море, сонце, місяць і зірки, все розумне й нерозумне, видиме й невидиме творіння. Згадуємо ангелів, архангелів, сили, господства, власті, херувимів, серафимів, що стоять навколо престолу Божого, літають і промовляють: “Свят, Свят, Свят Господь Саваоф”. Зміст цієї молитви майже такий самий, як і в літургіях св. ап. Якова та Апостольських Постанов. Після цього, за словами св. Кирила, читалась молитва призивання Св. Духа, “щоб створив хліб Тілом Христовим, а вино Кров’ю Христовою” (бо те, до чого доторкнеться Дух, освячується і перетворюється). “Потім, – продовжує св. Кирил, – ми молимо Бога за мир у церквах, за добрий стан світу, за царя, воїнів, згадуємо й раніше спочилих: найперше патріархів, пророків, апостолів, мучеників, щоб їх молитвами і ходатайством Бог прийняв молитву нашу”. Це вже нова формула спомину святих. “Потім молимо за спочилих отців, єпископів, і взагалі за всіх раніше спочилих, в переконанні, що велика користь буде душам, за яких молитву приносимо в той час, коли приноситься свята і страшна Жертва”. Далі читається Молитва Господня. Священик виголошує: “Святеє святим”, народ відповідає: "Єдин свят…". "Потім, – продовжує св. Кирил Єрусалимський, – ти чуєш співака, який божественним псалмоспівом запрошує тебе до прийняття Св. Таїн і говорить: "Вкусіте і видіте яко благ Господь" (цит. за [13, с. 71-72]). Це причасний стих у древній літургії. Докладно описується спосіб причастя, після якого читається подячна молитва. На цьому св. Кирил закінчує свій опис літургії.