4 Години на день географія Ґрунтовна підготовка до зно і дпа

Тема 1. Географія як наука, розвиток географічних досліджень. Способи зображення землі

 

Що вивчає географія. Джерела географічних знань. Методи географічних досліджень.

 

Географія — комплексна наука, яка вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність. Географія є однією з найдавніших наук світу. Слово «географія» в перекладі з грецької мови означає «землеопис» («гео» — земля, «графо» — пишу). Уперше цю назву застосував до науки про Землю давньогрецький учений Ератосфен у ІІІ ст. до н. е.

Фізична географія вивчає природу Землі, явища та процеси, що відбуваються на ній. Фізична географія поєднує пов’язані між собою науки: землезнавство, геоморфологію, метеорологію, кліматологію, гідрологію, океанологію, ґрунтознавство та ін.

Соціально-економічна географія вивчає населення Землі та його господарську діяльність. До складу соціально-економічної географії також належать різні науки, наприклад, географія населення, географія промисловості, географія сільського господарства та багато інших.

Особливе місце в системі географічних наук посідає картографія — наука про карти, методи їх створення та використання.

&Методи географічних досліджень

Загальнонаукові

• Історичний — дослідження об’єктів природи і суспільства у процесі їх розвитку

• Математичний — обробка зібраної географічної інформації за допомогою математичних методів

• Комп’ютерне моделювання — створення та вивчення моделей реальних земних об’єктів та процесів на комп’ютері

• Системний — розгляд складових частин природних систем

• Інші

Суто географічні

• Спостереження за навколишнім середовищем

• Картографічний — вивчення географічних об’єктів і явищ, позначених умовними знаками

• Геофізичний — вивчення земної кори та мантії

• Геохімічний — дослідження руху хімічних речовин у природних комплексах

• Геокосмічний — дослідження розвитку географічної оболонки та великих природних комплексів Землі

• Палеогеографічний — вивчення решток давніх рослин і тварин та ін.

Географічне пізнання землі

 

Увесь час накопичення географічних знань розподіляють на умовні етапи: Давня епоха (до V ст. н. е.), Середньовіччя (V — перша половина XV ст.), епоха Великих географічних відкриттів (друга половина XV—XVІІст.), епоха Нового часу (XVІІ-ХІХ ст.), епоха Сучасних географічних досліджень (від початку XX ст.).

 

Давня епоха (античні часи)

Найдавнішою відомою подорожжю вважається експедиція, відправлена з Єгипту царицею Хатшепсут 3,5 тис. років тому.

Географія як наука бере свій початок із Давньої Греції та Риму. Греки узагальнили та осмислили географічний матеріал, що залишився від найдавніших цивілізацій, та здійснили багато власних відкриттів. Фундатором давньогрецького природознавства вважають Фалеса Мілетського(VІІ-VІ ст. до н. е.). Він першим, застосовуючи математичні методи, почав вимірювати і визначати положення об’єктів на поверхні Землі. Видатний мандрівник давнини Геродот (480—425 рр. до н. е.) увів поняття «історична географія», вивчав традиції невідомих народів, побував у Скіфії (південних землях України), уперше описав життя і побут скіфів. Відомий філософ Арістотель (384—322 рр. до н. е.) обґрунтував кулястість Землі. «Батько географії» Ератосфен (275—194 рр. до н. е.) першим використав термін «географія», досить точно обчислив довжину великого кола Землі (250 стадій, що відповідає близько 39 тис. км), склав карту світу, використавши географічну сітку, систематизував знання про Землю, накопичені до того часу. Страбон (64/63—23/24 рр. до н. е.) є автором «Географії» у 17 книгах, де наводиться детальний опис усіх відомих на той час земель. Видатний астроном і географ давніх часів Птолемей (90—160 рр. н. е.) систематизував усі відомі на той час географічні знання, обґрунтував геоцентричну систему розвитку Всесвіту, створив знамениту працю «Посібник із географії», склав 26 карт окремих ділянок земної поверхні й одну зведену карту світу.

Середньовіччя

У середньовічній Європі науки перебували в занепаді. Купці прагнули збагачення від торгівлі заморськими товарами. Найбільшої слави набула подорож Марко Поло (1254—1324 рр.), який вирушив до Китаю та прожив там 17 років. Про свої пригоди він написав «Книгу Марко Поло», яка містить описи не лише Китаю та материкової частини Азії, а й островів — від Японії до Занзібару.

У Багдаді, столиці Арабського халіфату, був створений Будинок Мудрості — своєрідний науковий центр, куди запрошували працювати видатних учених, привозили з різних країн наукові праці, упровадили наукові спостереження. Одним із найвидатніших арабських мандрівників є ІбнБаттута (1304—1377 рр.), який подорожував майже 30 років, подолавши відстань близько 130 тис. км. Свої враження він описав у книзі «Особливості міст та чудеса подорожей».

У Середньовіччі географічні відомості про українські землі подавалися в літописах, де в 1187 р. вперше була вжита назва Україна. Цікаві відомості про природу, життя та побут народів, що населяли південну частину сучасної України, наведені у творах арабських учених Ібн Якуба, Аль-Масуді та ін.

Епоха Великих географічних відкриттів

Епохою Великих географічних відкриттів називають історичний період від кінця XV до середини XVII ст. Розвиток господарства та торгівлі в Європі сприяв піднесенню дослідницької активності європейців. Вони прагнули потрапити до Індії — їх вабили прянощі, золото, тканини. Дослідницькі подорожі підтримували уряди країн, особливо Іспанії та Португалії.

 

Хронологія найвидатніших відкриттів

 

Дата	Подія	Значення
1487 р.	Португалець Бартоломеу Діаш обігнув Африку з півдня	Підтвердилися сподівання, що Індії можна дістатися океаном, прямуючи вздовж східного узбережжя Африки
1492 р.	Генуезець Христофор Колумб досяг островів Вест-Індії	Фактично це було відкриття європейцями Америки та початок масштабного освоєння її земель
1497 р.	Португалець Васко да Гама відкрив морський шлях з Європи до Індії	Від того часу і до відкриття Суецького каналу (1869 р.) основна торгівля європейців із країнами Південної та Східної Азії відбувалася цим шляхом
1519—1522 рр.	Перше навколосвітнє плавання іспанської експедиції під керівництвом Фернана Маґеллана	На практиці було доведено, що Земля має форму кулі, а Світовий океан є єдиним цілим
1577—1580 рр.	Друге навколосвітнє плавання ескадри піратів, що мали заступництво англійської корони, під керівництвом Френсіса Дрейка	Були зроблені важливі уточнення карти світу, відкрита протока, яку пізніше назвали протокою Дрейка
1644 р.	Відкриття Австралії голландським мореплавцем Абелем Тасманом	Було остаточно доведено, що Австралія — самостійний материк
Кінець XVI — середина XVII ст.	Походи землепрохідців із метою освоєння Сибіру та Далекого Сходу	Була досліджена значна частина Сибіру та Далекого Сходу; складені карти

Географія Нового часу. Сучасні географічні дослідження

У подорожах Нового часу відбувається не тільки відкриття нових земель, а й починаються їх наукові дослідження.

Джеймс Кук (1728—1779 рр.) — англійський мореплавець, перший антарктичний мореход,капітан вищого рангу, член Лондонського королівського товариства — здійснив три кругосвітні подорожі. Під час першого плавання (1768—1771) Дж. Кук обстежив два острови Нової Зеландії та східне узбережжя Австралії. Під час другої експедиції (1772—1775) Кук намагався знайти Південний материк. Його корабель вперше за історію мореплавання перетнув Південне полярне коло. Дж. Кук склав карти приантарктичної частини Тихого океану, відкрив острови Нові Сандвічеві (Гавайські), Нова Георгія, Нова Каледонія, описав плоскі айсберги, які назвав «льодовими островами». Третя кругосвітня експедиція під керівництвом Дж. Кука (1776—1780) відкрила безліч островів та коралових рифів у південно-західній частині Тихого океану, досліджувала північно-західне узбережжя Північної Америки. Під час зимування на Гавайських островах Дж. Кук загинув у сутичці з аборигенами 14 лютого 1779 р.

Александр фон Гумбольдт (1769—1859 рр.) — німецький природознавець, географ та мандрівник — досліджував природу країн Європи, Центральної та Південної Америки, Уралу, Сибіру. Свої наукові спостереження в Америці він відобразив у 30-томному звіті «Подорож до рівноденних областей Нового Світу». А. Гумбольдт уперше надав географії статус теоретичної дисципліни. Він проводив численні спостереження за атмосферою, астрономічними та магнітними явищами. Наприкінці життя він створив п’ятитомну головну працю свого життя — «Космос. Досвід фізичного опису світу». Перекладена на всі європейські мови, це була найавторитетніша наукова праця того часу.

Дослідження північних широт

• Експедиція В. Баренца досліджувала моря Північного Льодовитого океану (1596—1597 рр.)

• В. Беринґ склав карти північного узбережжя Аляски (1728 р.)

• Англієць Е. Паррі (1827 р.) та італієць Умберто Кальї (1900 р.) здійснили спроби дістатися Північного полюса, але їм не вдалося досягти своєї мети

• Американський морський офіцер Р. Пірі першим дістався Північного полюса 6 квітня 1909 р.,але це йому вдалося зробити лише з восьмої спроби

• Ф. Нансен спробував дістатися Північного полюса на кораблі «Фрам», але експедиція не дійшла до полюса 386 км і вимушена була повернутися

Дослідження південних широт

• Перша російська антарктична експедиція під керівництвом Фаддея Беллінсґаузена і Михайла Лазарєва відкрила невідому Південну Землю — материк Антарктиду (1820 р.)

• Норвезький дослідник Руаль Амундсен і його супутники 14 грудня 1911 р. досягли Південного полюса

• Експедиція англійця Роберта Скотта 18 січня 1912 р. дісталася Північного полюса, але на зворотному шляху всі учасники експедиції померли від утоми, голоду та холоду

На сучасному етапі тривають дослідження Світового океану. Основи океанології були закладені британською науковою експедицією «Челленджер» (1872—1876). За допомогою ехолотування були складені карти материкового шельфу та схилу, досліджені глибоководні області. Із 1960 р. починаються занурення глибоководних апаратів, які мали ілюмінатори. Так було відкрито дивовижний світ природи коралових рифів та каньйонів. Глибоководне буріння океанічного днадозволило заповнити чимало «білих плям» у геологічній історії нашої планети.

Французький натураліст, океанолог, письменник Жак Ів Кусто (1910—1997 рр.) усе своє життя присвятив вивченню океанічних глибин. Він винайшов скафандр з аквалангом, за допомогою якого можна було вільно пересуватися під водою на глибині до 90 м, проводив підводні археологічні дослідження та фотографування морського дна, створив товариство з охорони морського середовища.

Детальні дослідження процесів, що відбуваються на Землі та в навколоземному просторі, з 70-х рр. ХХ ст. проводяться за допомогою космічних супутників. З’явилася нова наука — космічне землезнавство.