36. Державотворення зунр та українсько – польська війна.

ЗУНР: 1918р.: 16 жовтня – маніфест австрійського імператора про перебудову держави на федеративних засадах, де кожне плем’я та область, яку воно заселяє , творить свій власний державний організм. 18 жовтня – обрання у Львові політичного керівництва українського національно – визвольного руху. 19 жовтня – постанова Національної Ради про утворення на українських землях Австро – Угорщини єдиної Української держави. 1 листопада – захоплення українськими військовими формуваннями на чолі з Д.Вітовським найважливіших об’єктів та урядових установ у Львові та інших містах Сх.Галичини. 9 листопада – створення першого укр.уряду - Державного Секретаріату на чолі з К.Левицьким. 13 листопада – проголошення самостійної ЗУНР, президентом якої згодом став Є.Петрушевич. Українсько – польська війна: 1918: 1 листопада - початок українсько – польського протистояння, яке призвело до війни. 11 листопада – захоплення польськими військами Перемишля. 1919: січень – переформування УГА в регулярну армію, польсько – українські переговори з посередництвом Англії. Лютий – місія Антанти на чолі з генералом Ж.Бартельмі, що мала розв’язати питання про перемир’я з Польщею. Місія вимагала негайно припинити воєнні дії й установити демаркаційну лінію між Галичиною та Польщею від Кам’янки – Струмилової до Дрогобича чи турки так, що Львів і Дрогобицький район залишається за Польщею. Уряд ЗУНР відхилив цю пропозицію. Квітень – надання Польщі Францією військової допомоги ( прибуття до Сх.Галичини з Франції солдатів). Травень – початок наступу польської армії по всьому фронту; підтримка польського наступу Румунією, що захопила частину галицького Підкарпаття; невдала спроба УГА зупинити наступ поляків на Золотій Липі; відступ укр.віійськ до р.Збруч. Червень – Чортківська офензива – наступальна операція, в ході якої 25 тис. укр.вояків примусили відступити по всій лінії фронту стотисячну польську армію; виснаження армії УГА безперервними боями протягом трьох тижнів. 25 червня – визнання представниками Антанти на Паризькій конференції права Польщі на окупацію Сх.Галичини. 28 червня – початок контрнаступу польських військ. Липень – окупація поляками Сх.Галичини; відступ УГА до річки Збруч.

37. Особливості Української революції 1917-1920 рр.

Революційні події в Україні розпочалися в березні 1917 р. після повалення самодержавства в Росії. На противагу з'явилась національно-демократична влада - Центральна Рада. її засновниками виступили українські організації й політичні партії. Основними гаслами Центральної Ради, створеної 3-4 березня 1917 р., стали широка національно-територіальна автономія України в складі федеративної демократичної республіки Росії та українізація всіх сфер суспільного життя.У квітні-травні 1917 р. спостерігається процес поступового зміцнення впливу Центральної Ради.Головою Центральної Ради обирається М. Грушевський, заступниками - В. Винниченко і С. Єфремов. У відповідь, 10 червня 1917 р. Центральна Рада оприлюднює свій І Універсал, в якому декларує прагнення запровадити автономію України. У середині червня створюється виконавчий орган влади -Генеральний Секретаріат на чолі із В. Винниченком.Тимчасовий уряд змушений був змінити тактику і пішов на переговори із Центральною Радою, наслідком яких став ІІ Універсал Центральної Ради, як свідоцтво певного компромісу. Але домовитись принципово цим двом органам влади так і не вдалося. 7 листопада 1917 р. вона видала ІІІ Універсал, яким заявлялося про утворення Української Народної Республіки йоголошувалася широка програма соціально-економічних реформ. На фоні наростаючого невдоволення політикою Центральної Ради, її неспроможності виконати умови договору, зокрема, щодо хлібних поставок, 29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот,внаслідок якого до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. В історії України розпочався новий період, який тривав біля восьми місяців і дістав назву - період Гетьманату або Української Держави.Так, частина істориків вважає, що це була єдина реальна на той час можливість відтворення української державності, а інші характеризують його як контрреволюційний, антидемократичний і антинародний режим. Об'єктивно можна стверджувати, що цьому періоду (як, втім, і будь-якому іншому) були притаманні, як позитивні, так і суто негативні риси.З приходом до влади Директорії було проголошено відновлення УНР. 26 грудня Директорія видала Декларацію, в якій заявлялося, що вона намагатиметься встановити баланс між революційними реформами й порядком.Але небагато з поставлених цілей удалося здійснити. В цей же час відбулися значні події на західноукраїнських землях.13 листопада 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗуНР). Президентом її став Є. Петрушевич, головою Державного секретаріату (уряду) - К. Ле-вицький.Але з таким розвитком подій у Галичині не змирився польський уряд, розпочавши збройний наступ на Львів. Трагізм Української національно-визвольної революції був зумовлений тим, що розвивалася вона за вкрай несприятливих внутрішніх і зовнішніх умов. Адже до 1917 р. Україна як геополітична реальність не існувала, а створення національної української державності викликало спротив впливових політичних

сил. Країни Антанти підтримували претензії Польщі на

західноукраїнські землі та плани білої армії щодо відновлення єдиної й неподільної Росії. тому лідери українських урядів діяли за міжнародної ізоляції, а власних сил для перемоги з чисельними ворогами не вистачало.Разом з тим оцінювати результати революції тільки негативно не варто. В горнилі визвольної боротьби відродилося саме слово Україна; відродилася державність, яку було найменовано природним словом - українська; зроблено першу спробу соборницького об'єднання українства, закладено підвалини для формування модерної політичної нації.