2. Облікова політика підприємства, її суть та значення

Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.

Облікова політика підприємства – це сукупність методів і способів організації та форм ведення бухгалтерського обліку.

Методи і способи організації та ведення бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV, Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та враховувати особливості роботи підприємства.

Облікову політику підприємства визначають його керівник та головний бухгалтер відповідним наказом чи розпорядженням.

В наказі (розпорядженні) відображаються:

1. порядок оцінки нематеріальних активів, строк їхньої служби, методи зносу;

2. нарахування амортизації на основні засоби;

3. порядок обліку транспортно-заготівельних витрат;

4. методи оцінки та обліку виробничих запасів;

5. види створюваних резервів;

6. порядок розподілу прибутку;

7. робочий план рахунків;

8. форми обліку на підприємстві;

9. форми бухгалтерських документів (якщо відсутні стандартні форми);

10. організація та проведення інвентаризації;

11. організація внутрішньогосподарського обліку і контролю;

12. встановлення відповідальності за організацію обліку на підприємстві;

13. порядок призначення і звільнення головного бухгалтера;

14. відносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом господарських підрозділів.

Вибрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік.

Протягом календарного року вона повинна залишатися незмінною.

Облікова політика може змінюватися тільки тоді, коли змінюються статутні вимоги підприємства, вимоги законів та положень (стандартів) бухгалтерського обліку або якщо відбуваються суттєві зміни в умовах роботи чи в структурі підприємства.

Про зміни в обліковій політиці, обгрунтування цих змін підприємство повідомляє в пояснювальній записці до річного звіту.

3. Організаційна побудова бухгалтерії.

Організаційна побудова апарату бухгалтерської служби — це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових, контрольних та аналітичних робіт між виконавцями. Є дві форми організаційної побудови апарату облікової служби: централізована і децентралізована.

У централізованій формі весь апарат облікової служби як методично, так і адміністративно підпорядкований одному керівнику — головному бухгалтеру (головному економісту). У децентралізованій формі організаційної побудови частина апарату з методичних питань підпорядкована одній особі — головному бухгалтеру, а з адміністративних — господарському керівникові (начальнику цеху, виробництва і т. ін.).

Організаційна побудова апарату облікової служби залежить від структури. Структура апарату бухгалтерії виражає форму організації виконавців, безпосередньо зайнятих бухгалтерським обліком, контролем і аналізом господарської діяльності у системі управління.

На форму організаційної побудови та структуру апарату облікової служби впливають такі фактори:

• обсяг виробництва;

• загальна чисельність працюючих;

• кількість структурних підрозділів;

• види діяльності;

• характер організації технології виробництва;

• характер функціональних обов’язків;

• кількість філій (дочірніх господарств).

Значний вплив на структуру апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу мають поширення економічних зв’язків, процеси централізації, розвиток форм внутрішньогосподарської самостійності виробничих підрозділів тощо. На побудову структури апарату облікової служби впливає також застосування автоматизації, тобто використання ЕОМ.

В умовах господарських формувань структура апарату облікової служби має відображувати специфічні умови технології й організації управління виробництвом і відповідати таким вимогам:

• виключати елементи дублювання та паралелізму;

• бути максимально простою;

• регламентувати чисельність на основі норм керованості;

• враховувати досягнення науки і техніки;

• відповідати досягненням наукової організації праці;

• забезпечувати самостійність та повноцінність кожного підрозділу.

Варіантом децентралізованої форми організацій бухгалтерської служби є поділ на фінансову та внутрішньогосподарську (управлінську) бухгалтерію.

В апараті облікової служби створюються здебільшого самостійні підрозділи у вигляді груп, секторів, підвідділів, бюро тощо. У цих підрозділах організація робіт здійснюється за такими принципами поділу праці:

• оперативно-виробничим;

• функціональним.

Оперативно-виробничий принцип організації розподілу облікової праці застосовується, коли структурні підрозділи створюються за топологічною ознакою: сектор обліку оплати праці, сектор обліку матеріалів та ін. Цей принцип поділу облікової праці характерний для ручного варіанта та варіанта в разі використання ПК.

Функціональний принцип поділу облікової праці потребує такого формування структурних підрозділів, коли групи, сектори утворюються за ознаками однорідності роботи — приймання документів, таксування тощо. Цей принцип застосовують у разі використання ПК.

Самостійними організаційними підрозділами бухгалтерії можуть бути окремі машинолічильні підрозділи. У цих випадках обчислювальні центри передбачають мішані форми поділу та кооперування праці.

У великих господарствах (об’єднаннях, асоціаціях та ін.) самостійними підрозділами бухгалтерської служби можуть бути:

• сектор (або група) методології обліку, контролю тааналізу;

• контрольно-ревізійна група (сектор);

• група (сектор) економічного аналізу;

• група (сектор) фінансової звітності тощо.