9. Легенди та міфи про запровадження давньогрецьких Олімпійських ігор.

Проблеми виникнення та розвитку давньогрецьких Олімпійських ігор здавна цікавили учених різних країн. Походження та розвитку Олімпійських ігор зумовлено економічними, політичними, військовими судами та культурними передумовами, які у Стародавню Грецію, під час розпаду пологових взаємин держави і дозрівання класового рабовласницького суспільства.  З розвитком рабовласницьких відносин відбувалися зміни у культурному житті Греції. Поступово виникали міфи й легенди про Зевса, Геракла, Гермесе та інших божествах, які жили, за переказами, на вершині Олімпу. Але громадські гри з'явилися задовго перед тим, як стали складатися міфи й легенди про поганських божествах. Упродовж багатьох років древні агони проводилися, і там, де згодом ставали організовуватися змагання, що отримали назву Олімпійських. Про наявність перших сучасних Олімпійських іграх точних даних не збереглося. Перша достовірна нагадування про нього належить до 776 р. е., коли одній із мармурових колон, встановлених вздовж береги ріки Алфей, було вигравійовано ім'я першого олімпійського переможця – Корэба. Місцем проведення Ігор була Олімпія. У Олімпії, крім храмів, були гимнасії, палестра, стадіон та іподром. Олімпійські ігри відбувалися раз на чотири роки. Періоди між Іграми називалися Олімпіадами. Програма Олімпійських ігор, спочатку перебувала тільки з бігу однією стадій (192 м 27), згодом розширювалася з допомогою змагань в пентатлоне, бігу із зброєю (меч і щит), панкратионе, кулачному бою, змагань колісниць й у верхової їзді. У період із VII до ІІ. е. в сучасних Олімпійських іграх могли брати участь лише свободнорожденные греки. Раби й люди негреческого про исхождения («варвари», як греки), і навіть жінки під Ігри не допускалися. Олімпійські гри проводилися надзвичайно урочисто. Керували Іграми судьи-распорядители (элланодики). У ранній період Ігри відбувалися у одного дня, під час розквіту (VI-IV ст. е.) - до п'яти днів. Перед початком Ігор всі учасники давали клятву, що вони чесно готувалися, і буде гідно змагатися, і навіть приносили жертви богам. Переможці Ігор (олімпіоніки) користувалися великий славою, повагою, почестями. У тому честь складалися хвалебні оди, співали гімни, ставилися пам'ятники. Призом олімпіоніка служив вінок, зрізаний з оливкової куща, відзначеного оракулом. Від рідного міста олимпионик отримував солідне грошову винагороду. Але набагато більше важили почесті герою. Переможця привозили у рідне місто на четвірці білих коней через пролом, пробиту в фортечному мурі міста, звільняли з податків, годували все життя з допомогою міста, встановлювали пам'ятники, карбували монети з його зображенням. А іноді, по смерті, деяких обожнювали і споруджували їм храми. Пам'ять олімпіоніків оточували легендами, щоб зробити перемогу привабливішою для нащадків. Після припинення античних Олімпійських ігор закладена у яких ідея розвитку людини була спрямована забуто на півтора тисячоліття. У багатьох країнах й які самі атлетика знаходилися під забороною.