10. Українські землі під владою Великого князівства Литовського і Польщі. Унії та їх наслідки.

У XIV ст історичні події розвивалися у несприятливому для України напрямку. Саме в період її політико-економічного та культурного занепаду почали підноситися сусіди України — Литва, Польща та Московія. Українські землі, на яких тоді формувалася українська народність, стали об’єктом активних зовнішньополітичних інтересів цих держав.

В першій половині ХІV ст. великий князь Литовський Гедимін приєднав білоруські землі до Литви і приступив до приєднання українських земель. В 60-х роках ХІV ст. під владою Литви опинилися Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля і більша частина Волині. Приєднавши більшу частину українських земель, Білорусь та частину Росії, Литовське князівство стало найбільшим у Європі.

Українське населення часто вітало литовські війська, тому що для українців литовське панування було прийнятніше ніж жорстоке іго Золотої Орди. Литовці дозволяли місцевій українській знаті займати найвищі адміністративні посади. Це заохочувало українську знать приєднуватись до переможців. Язичники-литовці під впливом українців приймали християнство. Руська мова стала офіційною мовою уряду. Виявляючи повагу до місцевих звичаїв литовці часто проголошували: “старого ми не змінюємо, а нового не впроваджуємо”. Багато норм руського права, руські назви посад, система адміністрації та інше було сприйнято в Литві.

Великий князь Литовський Вітовт протягом 1392-1394 рр. посилив владу литовців в Україні. Він зумів поширити свій вплив на південь до берегів Чорного моря, від Дніпра і Криму до Дністра.

15 липня 1410 р. відбулася Грюндвальська битва, в якій приймали участь з одного боку об’єднані польсько-литовсько-рускі війська, а з другого війська німецьких рицарів - хрестоносців. Перемогу здобули об’єднанні війська. Ця перемога припинила пересування хрестоносців у слов’янскі і литовські землі.

На кінець ХV ст. на українських землях, що входили до складу Литви, було повністю ліквідовано удільно-князівский лад і вони стали звичайними провінціями Литви, якими управляли намісники литовського князя. У 1458 р. православна церква України і Білорусі виділилася в Київську метрополію, незалежно від метрополії Московської.

Хоч які були солідні завоювання литовців на Україні, більш тривалий і всеохоплюючих вплив на долю українців мала експансія Польщі.

У ХІV ст. поляки в союзі з угорцями воювали проти литовців за Галичину і Волинь. Ця боротьба набула тривожного виміру для українців. Проголосивши себе “щитом християнства”, поляки зображали своє просування на Схід як хрестовий похід проти язичників-литовців і схизматиків — православних українців. Ставлення до некатоликів як до людей морально і культурно неповноцінних не несло в собі добра для майбутніх польсько-українських взаємин.

У 1366 р. поляки закінчили війну проти литовців, захопивши всю Галичину і частину Волині.

Спочатку поляки з обережністю впроваджували зміни серед своїх нових підданих. Поряд з латиною вживалася і руська мова, тут і далі ходила своя монета. Проте з’явилися ознаки того, що з давнім життям було покінчено. У 1375 р. у Львові було засновано католицьке архієпископство. Почали виникати католицькі монастирі, збільшилося католицьке населення краю.

Підпорядкування поляками земель і населення України для українців було більш, ніж просто заміна своїх правителів чужими. Воно означало підпорядкування чужій нації з іншою релігією та культурою. Внаслідок цього виріс гострий релігійний, соціальний та етнічний конфлікт, що тривав близько 600 років і поширився на всі сфери життя України.

Польсько-литовські унії.

У 1385 р. Польща і Литва уклали Кревську унію.

Умови: за руку королеви Ядвіги та титул короля Польщі великий князь Литовський Ягайло зобов’язувався повернути литовців у католицизм, а землі Литви і України приєднати до польської корони.

Із зближенням польської та литовської знаті, посилювався розрив між знатю литовською та українською.

У 1569 р. Литва уклала з Польщею Люблінську унію.

Умови:

1. Створення єдиної держави — Річ Посполита (справа народна).

2. В державі існує єдиний виборний король, сейм, гроші, податки та єдина зовнішня політика.

3. Велике князівство Литовське зберігало автономію (місцеве врядування, військо, скарбницю, систему судочинства).

4. До Польщі відходили всі українські землі, що належали Литві.

Наслідки уній: Люблінська унія стала подією величезної ваги. Як свідчила доля Галичини, що першою попала під владу Польщі з переходом українських земель від Литви до Польщі було поставлено під сумнів саме існування українців, як окремої етнічної спільності. Спочатку шляхта привласнювала українські землі. Згодом почалася денаціоналізація і полонізація населення. В установах панувала виключно польська мова, українські звичаї переслідувалися. Серед населення проводилося насильницьке насадження католицтва та переслідування православної віри.

Церковна унія.

З метою повернення українців у католицизм, католицьке духовенство на чолі з Папою Римським дало згоду на підписання унії з православною церквою. У 1596 р. в місті Бресті був скликаний церковний собор католиків і православних. На цьому соборі була зроблена спроба примирити два напрямки християнства, проте з цього ні чого не вийшло. Те, що почалося як спроба об’єднати християнські церкви, закінчилося їхнім подальшим роздрібненням, бо тепер замість двох існувало три церкви: католицька, православна та уніатська (греко-католицька). Остання визнавала зверхність Папи Римського, а обряди та звичаї у відправленні служби залишили православними.