62. Пріорітети зовнішньої політики України на поч. Ххі ст.

Остаточно визначеною метою з часу незалежності є входження України до Європейського Союзу.

14 червня 1994 р. Підписано угоду про співпрацю між Україною та ЄС, що слугує базовою основою відносин між Україною та ЄС. Було започатковано взаємодію обох сторін з широкого кола політичних, економічних, торговельних та гуманітарних питань. Обидві сторони виступають за:

• тісну політичну співпрацю через розвиток політичного діалогу;

• розвиток гармонійних економічних відносин;

• сприяння розвитку торгівлі та надходженню інвестицій;

• забезпечення основи для розвитку взаємовигідного економічного, фінансового, соціального, науково-технічного та культурного співробітництва;

• підтримку зусиль України щодо зміцнення демократії й розвитку її економіки;

• завершення переходу до ринкової економіки.

З метою виконання Угоди було запроваджено співробітництво на рівнях самітів ЄС — Україна, Ради з питань співробітництва ЄС — Україна, Комітету з питань співробітництва.

2003 р. Україна набула статусу сусіда ЄС.

2005 р. Розробка «дорожньої карти» — плану руху України до вступу в ЄС. Визнання України країною з ринковою економікою.

З березня 2007 р. започатковано переговорний процес щодо Нової посиленої угоди, щоб перейти від партнерства і співробітництва до відносин політичної асоціації та економічної, енергетичної інтеграції з ЄС.

З 2008 р. триває переговорний процес між Україною і ЄС про укладення Угоди про асоціацію, яка має охопити такі пункти:

• політичний діалог та зовнішня політика і політика безпеки;

• питання юстиції, свободи і безпеки;

• економічне співробітництво;

• створення повномасштабної зони вільної торгівлі.

26 січня 2010 р. Відбулася зустріч Ради з питань співробітництва Україна — ЄС, на якій схвалено перелік пріоритетів Порядку денного асоціації Україна — ЄС на 2010 p., що налічує 78 пріоритетів. Виконання Україною цих пріоритетів буде тим чинником, що визначить завершення переговорів та ратифікацію Угоди про асоціацію як найближчої перспективи щодо розвитку подальших відносин між Україною і ЄС.

Економічна інтеграція з ЄС

2008 р. Україна приєдналася до Світової організації торгівлі (СОТ), що поклало початок переговорних процесів зі створення Зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і ЄС. Створення ЗВТ з широкомасштабним наближенням України до стандартів ЄС сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку Євросоюзу. Україна повинна проводити потрібні реформи, що сприятимуть подальшому розвитку країни. Відкриття ринків України згідно з угодою про ЗВТ має бути пропорційним отриманню користі, що очікують від цього. ЗВТ передбачає не лише скасування митних тарифів на торгівлю товарами, а й лібералізацію торгівлі послугами та приведення регуляторного середовища України у відповідність європейським.

Складність переговорного процесу щодо ЗВТ полягає в тому, що Україна повинна виконати низку вимог і потрібно знайти баланс інтересів влади і бізнесу для досягнення цієї мети.

Енергетичне співробітництво з ЄС

Україна і Євросоюз як імпортери енергоносіїв спільно зацікавлені у безпечному постачанні енергоресурсів. Україна є великим транзитером природного газу, тому надійна робота газотранспортної системи (ГТС) України має для Євросоюзу стратегічне значення, а інтеграція енергетичного ринку України до європейського є особливим спільним пріоритетом.

18 грудня 2009 р. Україну прийняли до Енергетичного співтовариства, а 24 вересня 2010 р. підписано відповідний протокол, який на початку 2011 р. повинна затвердити Верховна Рада України.Важливою проблемою для України є запровадження європейських стандартів, а також виконання Україною домовленостей з питань модернізації газотранспортної системи та стосовно створення прозорого газового ринку.

Лібералізація візового режиму між Україною та ЄС

Одним із важливих питань двостороннього співробітництва між Україною і ЄС є лібералізація візового режиму. З боку України такий режим в односторонньому порядку було введено для громадян держав — членів ЄС 2005 р.

У 2007 р. набула чинності Угода між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз, яка запровадила спрощену та безкоштовну процедуру оформлення Шенгенської візи для певних категорій громадян України.

28 жовтня 2008 р. Україна та ЄС започаткували діалог щодо розроблення умов безвізових поїздок громадян України та ЄС. У рамках такого візового діалогу обидві сторони працюють над виробленням «дорожної карти» щодо впровадження безвізового режиму з чітко визначеними заходами та умовами, зокрема: безпека документів, боротьба з міграцією, громадський порядок, захист прав людини.22 листопада 2009 р. На саміті Україна — ЄС піднято питання про безвізовий режим українською стороною. Представники Ради ЄС наголосили на необхідності реформування українського виборчого законодавства, проведення конституційної реформи, дотримання прав і свобод громадян, забезпечення в Україні свободи зібрань, медіа, що мають наблизити Україну до європейських стандартів.

Співробітництво з НАТО

1994 р. Україна приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру».

9 липня 1997 р. Підписано Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО, що передбачала:

• розширення співпраці;

• проведення спільних миротворчих акцій;

• використання науково-технічних досягнень НАТО;

• проведення спільних навчань.

На сьогоднішньому етапі Україна розбудовує свої відносини з НАТО на основі цієї Хартії, Плану дій Україна — НАТО від 2002 р. з подальшим щорічним затвердженням плану заходів, а також у рамках ради євроатлантичного партнерства, до складу якої входить 28 держав — членів НАТО та 23 країни — партнери.За президентства В. Ющенка було взято курс на вступ України до НАТО.

З обранням Президентом України В. Януковича у 2010 р. внесено зміни до зовнішньополітичного курсу України — від інтеграції з НАТО до позаблокового статусу України.

Висновки

1. Здійснення зовнішньополітичного курсу покликане зробити все, щоб Україну сприймали на міжнародній арені як бажаного партнера, як демократичну, цивілізовану державу.

2. Залишається ще чимало невирішених зовнішньополітичних та економічних проблем.

3. Ефективність зовнішньополітичної діяльності має вимірюватися не лише політичними рішеннями, а й практичними справами й значною економічною віддачею.

4. Ознаками ефективної зовнішньої політики мають стати прагматизм, виваженість, цілеспрямованість на досягнення результатів, де найважливішим критерієм є національні інтереси України.