50. Операція "Вісла". Рух Опору на західноукраїнських землях др. Пол. 40-х - пер. Пол. 50-х рр. Хх ст.

За договором від 9 вересня 1944р. між Польським комітетом національного визволення і урядом УРСР була підписана угода про обмін населенням. З 15 листопада 1944 року до 15 березня 1945року в Україну виїхало 81 тис. осіб (добровільно). Поступово добровільний виїзд українців скорочувався. Польський уряд провів примусове виселення. Для цього були задіяні польська міліція, спецзагони,

3 піхотні дивізії регулярної армії. Їм допомагали і загони НКВС. З вересня 1945 по липень 1946 до УРСР було виселено 260 тисяч українців, а за весь період - майже 500 тис. чоловік. У Польщі залишилося 150 тисяч українців.

У січні 1947 Генштаб польського війська розпочав підготовку до операції „Вісла” – переселення українців з східних районів Польщі в західні, на колишні німецькі землі.

28 квітня операція „Вісла” розпочалася. Було задіяно 6 піхотних дивізій. Українців розселили в західних районах Польщі окремими сім’ями. У рішенні про проведенні операції говорилося, що головна мета переселення українців полягала у їх “асиміляції” в польському середовищі, що потрібно докласти всіх зусиль, щоб мети було досягнуто. Ні в якому разі не вживати до цих переселенців назву “українець”.

Акцією „Вісла” польський комуністичний уряд насамперед прагнув знищити українське революційне підпілля і ліквідувати українську національну меншість. Усім переселенцям заборонялося жити у містах, не надавалася можливість навчатися рідною мовою, вступати в вузи, не діяли культурно–освітні установи, чинився жорсткий адміністративний нагляд.

УПА, після звільнення від фашистів Західної України, цілковито зосередилася на збройній протидії радянській владі. Очолював повстанців Р. Шухевич. Великі формування УПА розпадались з тактичних міркувань на велику кількість малих. В Західній Україні розгорнулась справжня партизанська війна. Структури ОУН діяли в багатьох селах і містах.

Після закінчення ДСВ ситуація в Західній Україні змінилась не на користь ОУН–УПА. Радянські каральні органи почали широкомасштабні акції, спрямовані на знищення УПА. На репресії НКВС, СБ бендерівців відповідала терором проти представників партійного і державного апарату.

УПА вела воєнні дії не лише на радянській території , а й на українських землях, що залишалися в складі Польщі. Вона чинила протидію операції „Вісла”. 30 тис. польських солдат при підтримані радянських та чеських військ розгромила загони УПА на території Польщі.

На радянській території повстанська армія перейшла фактично на підпільне існування. Її бійці вчинили за період з 1947 по 1952рр 14,5 тис. диверсій, в яких загинуло 30 тис. представників комуністичного режиму, військовослужбовців та місцевих жителів.

Ліквідація опору з боку радянської влади теж була жорстокою - арешти і депортації, розстріли і провокації. Спецзагони держбезпеки, замасковані під УПА, чинили свавілля – все пускалося в хід. До 1953 року було заарештовано більше 100 тис. “бандитів”, вислано 66 тис. сімей ( 203000чол).

Фінал цієї історичної драми був визначений. Надії на радянсько–американський конфлікт не справдилися, відчувалася нестача зброї, харчів. Починаючи з 1947 року. Національно-визвольний рух іде на спад. Після загибелі в березні 1953 року Шухевич УПА остаточно втрачає боєздатність, хоча окремі загони протрималися до середини 50-х рр. Головною причиною поразки націоналістичного антирадянського опору була втрата населенням, що підтримувало його, віри в можливість реалізації ідеї “самостійної України”, змореність від кровопролитної братовбивчої війни. Все це підірвало соціальну базу та опору націоналістів.