48. Визволення Україїни від фашистських загарбників і відновлення радянської влади.

Восени 1942р. почався новий період Великої Вітчизняної війни - період корінного перелому. В ході запеклих боїв восени 1942р Червона Армія зупинила наступ німців на Сталінград і виснажила їх війська в оборонних боях. 19 листопада 1942р Червона Армія перейшла в наступ і оточила 6 і 4 німецькі армії. 18 грудня 1942р. почалося визволення територій України, коли 195-а стрілецька дивізія вибила німців з райцентру Мілове.

5 липня 1943р почалася Курська битва, перемога в якій забезпечила визволення України. Після розгрому німецьких військ у районі Бєлгорода Радянська Армія 23 серпня визволила Харків.(8 вересня - м. Сталіно (Донецьк). Наприкінці вересня радянські війська вийшли до Дніпра і несподіваним форсуванням створили на правому березі 23 плацдарми.

Головний удар був завданий з Лютізького плацдарму. Вранці 3 листопада 1943р почався наступ на Київ і надвечір цього ж дня оборона німців впала. На ранок 6 листопада столицю України було звільнено. 24 грудня почався загальний наступ Радянської Армії на Правобережжі.

Наприкінці січня 1944р війська 1-го та 2-го українських фронтів оточили 10 дивізій німців в районі Корсунь - Шевченківського. У лютому-березні 1944р оточене угрупування фашистів було ліквідовано.

10 квітня була звільнена Одеса, 9 травня — Севастополь. У ході Львівсько-Сандомирської, Карпато - Ужгородської та Яссько-Кишинівської наступальних операцій, які успішно проводилися влітку і восени 1944р., завершилося звільнення території України від німецько-фашистських окупантів. 14 жовтня 1944р. вся Радянська Україна була очищена від загарбників, а 28 жовтня було повністю визволено від окупантів і Закарпаття. Вся етнічна українська територія вперше опинилася під радянською владою.

Наступальні операції радянських військ в Україні дісталися ціною не завжди виправданих великих втрат. Історія війни дає багато прикладів, коли, виконуючи нереальні завдання чи, щоб відзначитись особисто і першим доповісти про взяття якогось населеного пункту, командири нехтували солдатським життям. Нерідко стрілецькі частини йшли в атаку без підтримки артилерії, танків, авіації. Розгорнуті в Україні польові військкомати мобілізовували на визволеній території всіх здатних тримати зброю. Ненавчених, погано озброєних, їх часто відразу кидали в бій. Наслідки були страшними. Та за втрати ніхто з вищого командування не відповідав.

Відступаючи з України, гітлерівці, як і більшовики у 1941-1942рр. застосовували тактику “спаленої землі”, втрати від якої були жахливими. Було зруйновано більше 700 міст, знищено 28 тис. сіл , що позбавило 10 млн. людей притулку. Від німецьких рук загинуло 7 млн. цивільного населення і військовополонених , що складало 16,7% всього населення України. Цілковите чи часткове знищення понад 16 тис. промислових підприємств відкинуло економіку України на два десятиріччя назад. Збитки сягали 40% національного багатства. Таким чином український народ вдруге за 10 років важко постраждав від жорстокості тоталітарних режимів.

Одночасно з визволенням України від окупантів почався процес відбудови економіки, соціально-культурних закладів, усіх сфер життєдіяльності людей. Населення піднімало з руїн міста і села, заводи і фабрики, школи і лікарні, засівало поля, відбудовувало житло. Здавалося, що найгірше вже позаду, і після перемоги настане світле і щасливе життя.

Однак дуже скоро більшовицька командно-адміністративна система не тільки відновила свої органи і методи керівництва, але й посилила репресивні заходи, користуючись умовами воєнного часу.

У травні 1944р була вчинена безпрецедентна акція в Криму, звідки поголовно виселено понад 200тис. татар, болгар, вірменів.

Демагогія також йшла в хід, щоб створити враження суверенності України. Були створені міністерство закордонних справ і оборони України. Це було зроблено для того, щоб при створені 00Н СРСР мав більше голосів і відігравав вагомішу роль. Пропозиції Москви щодо членства в 00Н всіх республік СРСР зустріли категоричне заперечення з боку країн Заходу. Пропуск в члени 00Н, крім СРСР, отримали лише Україна і Білорусь.

Розширення прав союзних республік у 1944р у галузях оборони і зовнішніх справ стало черговою фікцією Москви в руслі ганебних традицій сталінської національної політики.

Отже, український народ, який приніс величезні жертви в ім'я перемоги і заслуги якого набули міжнародного визнання членством в ООН, все ж не дістав жаданої волі і незалежності, не міг вирішувати сам своєї долі і обирати шлях в майбутнє. Він знову опинився під владою Кремля