- •1. Характерні риси первіснообщинного ладу:
- •2. Населення трипыльськоъ культури
- •3. Рабовласницькы дедржави на території України
- •4. Давні слов'яни. Розселення східних слов'ян в VI-IX століттях.
- •5. Утворення середньовічної держави на Русі (IX - кінець X ст. Ст.).
- •6. Розквіт Київської держави (к. Х - пер. Пол. Хі ст. Ст.).
- •7. Причини та початок розроблення Київської Русі (др. Пол. Хі - пер. Пол. Хіі ст. Ст.).
- •8. Політичний лад та економічний розвиток Київської Русі.
- •9. Утворення та розквіт Галицько-Волинської держави
- •10. Українські землі під владою Великого князівства Литовського і Польщі. Унії та їх наслідки.
- •11. Виникнення та військовий устрій українського козацтва.
- •12. Запорізька Січ - вільна козацька республіка.
- •13. Причини, характер, рушійні сили та початок нацю-визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •14. Воєнні дії наіонально-визвольної війни у 1649-1653 рр.
- •15. Формування і розвиток української державності в ході національно-визвольної війни 1948-1654 рр.
- •16. Характер Переяславської угоди. "Берехневі статті" 1654 р.: умови і правове знання.
- •17. Конституція Пилипа Орлика. Її положення.
- •18. Політика Петра і щодо України в першій чверті хviii ст.
- •19. Розвиток сільського господарства України в др. Пол. Хviii ст.
- •20. Юридичне оформлення кріпосного права в Україні в др. Пол. Хviii ст.
- •21. Розвиток промисловості і торгівлі України в др. Пол хviii ст.
- •22. Ліквідація автономного устрою України Катериною іі.
- •23. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в пер. Пол. Хіх ст.
- •24. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в др. Пол. Хіх ст.
- •25. Кирило-Мефодіївське товариство. Його програмні положення.
- •26. Український національний рух 60-80 рр. Хіх ст.
- •27. Національний рух на західноукраїнських землях в пер. Пол. Хіх ст.
- •28. Національний рух на західноукраїнських землях в др. Пол. Хіх ст.
- •29. Виникнення українських політичних партій на рубежі хіх-хх ст. Ст.
- •30. Національний рух в роки революції 1905-1907 рр. Та в період столипінської реакції.
- •31. Початок Першої світової війни. Українська проблема на міжнародній арені.
- •32. Лютнева революція в Росії. Створення цр. Проголошення автономної України.
- •33. Ііі Універсал цр. Прголошення унр.
- •34. IV Універсал цр: історичні умови прийняття та його значення.
- •35. Внутрішня та звонішня політика уряду п. Скоропадського.
- •36. Директорія унр: внутрішня та зовнішня політика.
- •37. Зунр: історичні умови створення, її внутрішня і зовнішня політика.
- •38. Причини поразки та історичне значення української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •39. Економічний розвиток України в добу непу (1921-1929 рр.).
- •40. Політичне становище Радянської України в період непу (1921-1928рр.).
- •41. Політика коренізації та культурне відродження в Україні в 20-і - 30-і роки хх ст.
- •42. Колективізація та голод 1932-1933 рр. В Україні.
- •43. Сталінські репресії в Україні в 30-х рр.Хх ст.
- •1928-1931Роки.
- •1932-1936Роки.
- •1937-1938Роки.
- •44. Українські землі в 1939-1941 рр.
- •45. Напад фашистської Німечинни на срср. Поразка радянських військ на території України.
- •46. Фашистський окупаційний режим на території України.
- •47. Рух Опору в роки Другої світової війни на території України.
- •48. Визволення Україїни від фашистських загарбників і відновлення радянської влади.
- •49. Відбудова народного господарства України в повоєнний період.
- •50. Операція "Вісла". Рух Опору на західноукраїнських землях др. Пол. 40-х - пер. Пол. 50-х рр. Хх ст.
- •51. Радянізація західних областей України у повоєнний період.
- •52. Зміни в політичній сфері в період хрущовської "відлиги"
- •53. Реформи в економіці України в період хрущовської "відлиги".
- •54. Дисиденстський рух в Україні в др. Пол. Хх ст.
- •55. Повсякденне життя українців в 1965-1985 рр.
- •56. "Косигінські" реформи ті їх наслідки для України.
- •57. Україна в період перебудови в срср (1985-1991 рр.).
- •58. Історичні умови проголошення незалежності України.
- •59. Державотрочні процеси в Україні в 90-х рр. Хх ст. - на поч. Ххі ст.
- •60. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції України 1996 р.
- •61.Економічне становище України на поч. Ххі ст.
- •62. Пріорітети зовнішньої політики України на поч. Ххі ст.
41. Політика коренізації та культурне відродження в Україні в 20-і - 30-і роки хх ст.
Коренізація — це надання народам СРСР можливості розвивати власні| культури, мови, готувати національні кадри з метою посилити вплив комуністичної партії у національних районах.
В Україні ця політика набула форми «українізації».
Напрями українізації:
- посилення уваги до висування, підготовки та виховання кадрів з представників корінної національності, розстановку їх в партійному та державному апараті;
- впровадження в роботу партійного, державного та господарського апаратів рідної для корінного населення мови;
- запровадження навчання, організацію культосвітніх закладів, видання книг, газет, журналів мовами корінних національностей.
Впровадження українізації.
Керівництво процесами «українізації» в республіці здійснював наркомат освіти. Українізацію підтримували М. Скрипник, О. Шумський, В. Затонський, Г. Гринько. Абсолютну більшість посад в органах радянської влади на початку 20-х рр. в Україні займали російські або російськомовні чиновники. Багато з них, як і сьогодні, не сприймали "українізації", вважаючи її політичним маневром, уступкою «петлюрівщині» і всіляко саботували її. Дуже повільно піддався цьому процесові держапарат. Українізації чинили опір верхівка КП(б)У, чиновники, керівники великих підприємств, трестів, російські та зрусифіковані міщанство, пролетаріат, інтелігенція (зокрема М. Горький, А. Луначарський), священики Російської православної церкви. На краще змінилася ситуація з приходом в Україну Лазаря Кагановича, який заходився по чиновницькому ретельно втілювати в життя офіційний курс партії.
Результати українізації.
Результати українізації 20-х рр. були досить вагомі. Кількість українців - держслужбовців у 1927р зросла до 54%. Українська мова перетворилася на основний засіб спілкування, мову офіційного діловодства, освіти. У 1929р в УСРР діяло 80% шкіл, понад 60% технікумів і 30% інститутів з українською мовою навчання. Більше половини книжок, газет і журналів видавалося українською мовою. Українська мова впроваджувалась і в школах командного складу, в червоноармійських частинах. В регіонах інших республік де компактно проживали українці (Північний Кавказ, Казахстан, Далекий Схід) відкривалися українські школи, видавалися українські газети, працювало українське радіомовлення. Усе це сприяло зростанню національної свідомості українського народу.
В Україні створювалися сприятливі умови для національних меншин, що проживали на її території. У жовтні 1924р було утворено Молдавську автономну республіку. Було виділено 13 національних районів, існували сотні національних сільрад, працювало понад 2 тис. національних шкіл.
20-і рр. стали часом великого піднесення української культури і науки. Ліквідовувалась неписьменність населення. До 1927 р. навчилися читати й писати 2 млн. чоловік. Серед дорослого населення кількість неписьменних знизилась з 76% до 43%.
У 1925р діяло 18 тис. шкіл, 145 технікумів, 35 інститутів, ЗО робітфаків.
Головним центром науки стала ВУАН в якій існувало три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний, соціально-економічний.
В сфері літератури і мистецтва головною особливістю стало виникнення і розпад багатьох письменницьких груп таких як ”Плуг", "Гарт", формування літературних течій: символісти (П.Тичина), неокласики(М.Рильський), Футуристи (М.Семенко).
Це була доба відносної лібералізації літературного та мистецького процесу. Великої популярності набули твори прозаїків І.Микитенка, С. Хвильового, Ю. Яновського, поетів Бажана, Сосюри. Здобули визнання театральні колективи “Березіль” на чолі з Л. Курбасом, ім. Франка під керівництвом Г. Юри та ін. Почав здобувати світове визнання своїми фільмами О. Довженко.
Але всі досягнення українізації вже в середині 30-х рр. були пущені "під ніж" працюючої на повну потужність сталінської каральної машини. Під виглядом боротьби з українським націоналізмом республіканське керівництво починає нову кампанію. Вона була спрямована на дискредитацію прибічників українізації, повільну ліквідацію цієї політики .