38. Причини поразки та історичне значення української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.

Розрізняють внутрішні та зовнішні причини поразки української революції.

I. Внутрішні причини:

1. Низька національна і політична свідомість народних мас.

2. Нерішучість інтелігенції у питанні про незалежність і схиляння її до автономії чи федералізму.

3. Селянин в масі своїй не підтримував ідею національної незалежності в початковий період революції, а наприкінці громадянської війни, коли багато більш-менш освічених селян стали схилятися на цей бік, найкраща можливість завоювання незалежності була втрачена.

4. Лідери української політичної еліти не мали досвіту державної роботи. Вони сповідували народницьку, а не державну ідею.

5. Занедбаною була роз’яснювальна діяльність керівників революції. Їй протистояла чітка, злагоджена більшовицька пропаганда. І дарма, що жодна з обіцянок більшовиків не була виконана. Вони вийшли переможцями в боротьбі за Україну.

II. Зовнішні причини:

1. Шлях до незалежності України переткнули поляки на Заході та більшовицька Росія на Сході. Проти незалежності України виступали і білогвардійці.

2. Україну не визнавали країни Антанти – переможців в Першій світовій війні. Вони прагнули зберегти „єдину і неподільну” небільшовицьку Росію.

Історичне значення української революції.

Українці боролися і заплатили за прагнення до незалежності набагато більшим числом життів ніж будь яка інша європейська нація, що в цей період виборола собі незалежність (фіни, поляки, естонці, латиші, литовці). Але поряд з втратами національно – демократична революція і громадянська війна принесли українцям певні здобутки:

1. Національна свідомість, раніше притаманна лише частині інтелігенції, поширилася на всі верстви українського суспільства.

2. В ході революції було набуто великого досвіду будівництва національної держави, а поява українських урядів привчала селян вважати себе українцями.

3. Змінилося відношення інших держав до суверенітету України. Наприклад: радянська Росія формально сприйняла ідею незалежності радянської України; Польща визнала УНР; більш гнучкою стала позиція щодо цього питання і країн Антанти.

4. Висувалася і реалізовувалася ідея соборності українських земель. Окреслилася територія української держави.

5. Український селянин продемонстрував здатність валити уряди і боротися за свої інтереси, здобув упевненість у власних силах і почуття самоцінності.

Історичні уроки революції.

1. Необхідна чітка програма побудови національної держави.

2. Необхідне об’єднання всіх національно – патріотичних сил та вміння проводити політику взаємних компромісів і поступок.

3. Необхідна опора на внутрішні сили народу.

4. Необхідно оперативно вирішувати нагальні соціально – економічні проблеми, турбуватися про забезпечення добробуту населення, що сприяє розширенню соціальної бази революції.

5. Необхідна охорона інформаційного простору та рішуче припинення діяльності ворожих політичних партій чи громадянських організацій.

6. Необхідне створення регулярної армії, покликаної захищати національні інтереси.

7. Необхідна наступальна агітаційно-пропагандистська робота.

8. Необхідно забезпечувати зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні інтереси України.

9. Необхідна широка міжнародна підтримка, особливо з боку найбільш розвинутих країн світу.