32. Лютнева революція в Росії. Створення цр. Проголошення автономної України.

2 березня 1917р. Микола ІІ зрікся престолу. Відмовився від влади і його брат. Так в Росії припинила своє існування царська династія і впала монархія. 3 березня було сформовано Тимчасовий Уряд.

Перемога Лютневої революції і крах самодержавства в Російській імперії обумовили зміну органів влади в Україні. Губернаторів було усунено. Вищою посадовою особою в губернії став комісар Тимчасового Уряду. На місцях почали створювати громадські комітети, до яких увійшли члени міських дум, підприємці, інтелігенція. Відбулися з'їзди, які обрали виконавчі губернські комітети. Передумови української революції.

• Залежне становище України та великодержавницька політика щодо неї з боку Російської імперії.

• Важне соціальне становище більшої частини населення.

• Послаблення Російської і Австро-Угорської імперії внаслідок Першої світової війни.

• Піднесення українського національно-визвольного руху.

Перемога Лютневої революції і крах самодержавства в Російській імперії обумовили зміну органів влади в Україні. Губернаторів було усунено. Вищою посадовою особою в губернії став комісар Тимчасового Уряду. На місцях почали створювати громадські комітети, до яких увійшли члени міських дум, підприємці, інтелігенція. Відбулися з'їзди, які обрали виконавчі губернські комітети.

Паралельно створювалися ради робітничих і солдатських депутатів, до керівництва яких прийшли есери і меншовики.

4 березня 1917 р. у Києві зібралися представники українських партій, наукових, освітніх кооперативних, студентських та інших організацій, які проголосили створення Української Центральної Ради, завданням якої мало стати об'єднання всіх українських сил. Головою було обрано М.Грушевського, лідера ТУП, заступниками Д.Антоновича та Д.Дорошенка.

22 березня 1917р. Центральна Рада звернулася з відозвою «До українського народу», в якій закликала зберігати спокій, обирати нових людей в органи самоврядування, творити нове, вільне життя.

На підтримку політики Центральної Ради виступив Губернський кооперативний з'їзд який проходив 27-28 березня у Києві. Його делегати рішуче вимагали реорганізації Російської Республіки, надання автономії України, негайного звільнення тисяч галичан і буковинців.

Для підтвердження своїх повноважень і надання їм більшої ваги Центральна Рада скликала

6-8 квітня Український національний конгрес. Конгрес ухвалив Центральну Раду як крайову раду, висунув вимогу автономії України у демократичній федеративній Росії. Переобрали президію Центральної Ради. Головою обрано - М.Грушевського, заступниками - Сергія Єфремова та Володимира Винниченко. Було визначено 150 членів в Центральну Раду від територій, а також від партій. Центральній Раді надано право кооптацій 15% її складу для представників національних меншин. Тобто Центральна Рада перетворилась на представницький легітимний орган, здобула право виступати від імені нації, а її рішення набували характеру законів. Вона обрала Комітет Центральної Ради, який згодом дістав назву Малої ради. За ініціативи Центральної Ради проводилися місцеві національні, селянські, військові, робітничі, професійні з'їзди.

Основні напрямки політичної програми ЦР:

1.Боротьба за національно-територіальну автономію у складі 9 українських губерній та етнічних земель.

2.Підготовка виборів в Установчі збори з метою розв’язання питання про автономію України у складі Російської республіки.

3. Співпраця з Тимчасовим Урядом.

4.Надання національним меншинам рівних політичних прав.

Революційна хвиля відродження охопила і військовослужбовців - українців. 22 березня в Києві відбулося Установча військова нарада, а наступного дня зібралося віче українських офіцерів. Делегати виступили за автономію України в рамках Російської федерації, створення українського війська. З'їзд сформував військове бюро.