2. Населення трипыльськоъ культури

За доби енеоліту з’являється одна з найяскравіших культур давньоєвропейської історії – Трипільська. Вона була поширена від верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Середньої Наддніпрянщини і Надчорномор’я (межиріччя Дніпра і Дністра). Трипільська культура проіснувала протягом двох тисячоліть (IV – III тис.до н.е.) і досягла високого, як на той час, рівня розвитку.

Населення на всій території Трипільської культури становило щонайменше 1 млн. чол. Селища розташовувались на високих рівних місцях поблизу рік. Поселення, в основному, налічували від десятка до сотні жителів та господарських споруд. Такі селища мали чітке планування – всі будови були розташовані кількома рядами. Житла були переважно наземними і різними за розмірами (30 – 150 м²), в середині могла бути одна, дві або три кімнати. В кожній кімнаті була піч, лежанка, сімейний вівтар-жертовник. Зовні стіни житла розмальовувались вертикальними смугами червоною, жовтою, білою фарбами. Розмальовувались карнизи вікон та дверей, стіни всередині.

На Уманщині, в середній течії Південного Бугу, а також в межиріччі Дністра і Пруту виявлено величезні поселення площею до 400 га, які налічували 2000 жител. Тут вже існувала квартальна забудова, багато будинків споруджували двохповерховими. Це були на той час найбільші в Європі, а можливо у світі, перші протоміста, в кожному з яких проживало до 25 тис. людей.

Основним заняттям Трипільців було землеробство. Вони вирощували всі основні культури: пшеницю, ячмінь, просо, бобові. У межиріччі Дністра і Пруту трипільці займались також садівництвом(яблука, груші, абрикоси) та виноградарством. Землю обробляли кістяними і роговими мотиками, рідше застосовувалось рало. Троє людей за годину обробляли 150 – 200 м². Збирали врожай серпами з крем’яним лезом.

Трипільці вирощували велику рогату худобу, свиней, овець та кіз, мали коней. Як тяглова сила використовувались бики. Займались полюванням і рибальством.

Трипільці виготовляли знаряддя праці з кременю, каменю, кісток і рогу. Менше було мідних речей. Користувались мідними шилами, рибальськими гачками, кинджалами та сокирами. Вони освоїли холодне та гаряче кування і зварювання міді. Дуже високого рівня(технічного і художнього) досягло керамічне виробництво. Виготовлення посуду було вже справою фахівців. Він випалювався у спеціальних печах. Трипільці вже знади гончарний круг. Посуд розписувався чорною, червоною, білою мінеральними фарбами.

Вважають, що лад трипільського суспільства, яке існувало в оточенні ворогів на степовому півдні, вже був близьким до військової демократії: в них виникли військові загони, їх поселення і навіть могильники були пристосовані до оборони від ворога.

Трипільське суспільство було конфедерацією племінних союзів, а гігантські міста – їх столицями. В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, згодом патріархальні родові відносини. Основною ланкою трипільського суспільства була невелика сім’я. Сім’ї об’єднувались в роди, кілька родів становили плем’я, група племен утворювала міжплемінні об’єднання, що мали свої етнографічні особливості.

Трипільська культура була провідною серед енеолітичних племен Східної Європи.

Якою ж є роль трипільської протоцивілізації в походженні укр. нації. Очевидно, що прямими предками укр. народу трипільські племена не були, багато ще народів прилучилось до нашого етногенезу. Але основи укр. народу були закладені вже в той час.

Автохтонне населення на території України зберегло через тисячоліття основне – психологію творця і працівника, а не зайди-грабіжника. Знаходячись на кордоні землеробського світу і кочового степу, трипільська культура зникла внаслідок агресії племен, що прийшли з Північного Заходу та Сходу.