Тема 25. Зовнішньоекономічні зв’язки.

Питання, що підлягають вивченню:

1. Сутність світового господарства, його структура.

2. Міжнародна економічна інтеграція, її етапи.

3. Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку.

4. Платіжний баланс і валютний курс.

5. Проблема інтеграції України у світове господарство.

Рекомендована література:

[ 1 ]-ст. 682-686; Солонінко К.С. та інші. Світова економіка і МЕВ: конспект лекції.– Житомир, ЖДТУ, 1998 рік.

Основний зміст матеріалу:

І. Основу сучасних зовнішньоекономічних зв’язків становить сукупність міжнародних ринків товарів, послуг, капіталів, робочої сили, технологій тощо. Загальна схема цих зв’язків проявляється у структурі світового господарства. Світове господарство – це сукупність національних господарств, що функціонують і розвиваються у тісному взаємозв’язку.

Об’єктивними умовами поглиблення світо-господарських зв’язків наразі вважаються:

• проблема зменшення енергоресурсів і пошук їхньої альтернативи, а відтак зниження собівартості виробництва та економія на сучасному етапі розвитку;

• підвищення вимог до якості продукції та зростання обсягів її споживання;

• необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язування глобальних проблем: економічних, технологічних, природньо-кліматичних, решті політичних, щоб запобігти виникненню конфліктів із застосуванням зброї масового знищення.

Структура світового господарства:

Світові продуктивні сили (ресурси)

Механізм регулювання світогосподарських зв’язків

Процес утворення світового господарства, як цілісної та взаємопов’язаної системи розвивається та функціонує за певними законами: інтернаціоналізації виробництва і торгівлі, інтернаціоналізації вартості (встановлення середньої вартості на всі види продукції), конкуренції, нерівномірності економічного розвитку та ін.

Ядром світогосподарських зв’язків є виробничо-інвестиційна та науково-технічна діяльність.

ІІ. Вищий рівень міжнародних економічних відносин (МЕВ) досягаються участю МЕІ – (міжнародні економічні інтеграції), коли відбувається переплетіння господарського життя двох, або кількох країн і проведення ними узгодженої торгівельно-економічної політики.

МЕІ проходить ряд обов’язкових послідовних етапів.

Етапи Форми	Ліквідація митних бар’єрів у взаємній торгівлі	Єдині тарифи відносно третіх країн	Вільне пересування капіталів та робочої сили	Узгоджена економічна політика та єдина грошова одиниця	Здійснення єдиної економічної так і зовнішньої політики
Зона вільної торгівлі	+	–	–	–	–
Митний союз	+	+	–	–	–
Спільний ринок	+	+	+	–	–
Економічний союз	+	+	+	+	-
Повна інтеграція	+	+	+	+	+

ІІІ. Найбільш давніми формами міжнародних економічних відносин традиційно вважають:

• зовнішня торгівля;

• міжнародний рух капіталів і робочої сили;

• міжнародні валютні відносини.

Роль зовнішньої торгівлі проявляється, насамперед, у такому:

• дозволяє ефективно використовувати національні ресурси;

• швидше прилучатися до світових досягнень науки і техніки;

• в більш короткі терміни проводити зміни в економіці країни;

• повніше і різноманітніше задовольняти потреби населення.

Теоретичне обґрунтування важливості зовнішньої торгівлі у перше було зроблено англійськими економістами кінця ХVІІІ – початок ХІХ століття А.Смітом і Д.Рікардо – це так звана „теорія порівняльних витрат”, основу якої становить так званий рікардійський принцип, або рікардійська задача, яка пояснює ефективність торгівлі між двома країнами: Англія і Португалія. Використаємо даний принцип для аналізу торгівельних відносин між Україною і Росією.

Нехай Україна з одиниці ресурсів може виробити три тони зерна, або одну тону нафти, а Росія відповідно – дві тони зерна, або п’ять тон нафти. Чи буде торгівля між цими країнами даною продукцією взаємовигідною? Проведемо порівняння:

По зерну
Росія	Україна
По нафті

Отже, торгівля між Україною і Росією цими двома товарами буде взаємовигідною, якщо Україна буде спеціалізуватися на виробництві зерна, а Росія нафти.

Теорія Сміта-Рікарда (класична теорія) була обґрунтуванням ефективності міжнародної торгівлі, аж до початку 60-х років ХХ століття, коли їй на зміну стали використовувати неокласичну теорію, або теорію чистих факторів Е.Екшера-Б. Оліна-П.Самуельсона. суть цієї теорії проявляється у законі пропорційності чинників: „Міжнародний обмін ” – це обмін численних чинників виробництва на рідкі: країна експортує продукцію, виробництво якої засноване на чинниках, якими ця країна більше наділена, має в достатності (праця, капітал, корисні копалини, тощо).

Сьогодні, все більшого значення набуває теорія конкурентних переваг країни М.Портерна (США), або так званий „національний ромб” конкурентних переваг.

К оротко, суть цієї теорії можна пояснити так: „для формування конкретних переваг у світовій торгівлі окрім традиційних чинників (праця, капітал, земля), слід активно залучати ресурс знань (сума наукової, технічної і ринкової інформації) та розвивати ринкову інфраструктуру в якій передбачати також наявність ефективної транспортної системи, системи зв’язку та охорони здоров’я, і забезпеченість населення житловим фондом”.

ІV. Зовнішня торгівля не може здійснюватися без ефективного обміну національної валюти. Ціна валюти носить назву валютний фонд – це зміна іноземної валюти, виражена в одиницях вітчизняної грошової одиниці. Наприклад, 1 долар США – 5гривнів 05 копійок, або – 0,77 євро і т.п.

На валютний курс впливають, насамперед такі чинники:

• порівняльна динаміка цін у двох країнах;

• співвідношення темпів економічного зростання;

• співвідношення рівнів відсоткових ставок.

У своїй сукупності ці чинники визначають співвідношення у попиті та пропозиції на валюту.

Ефективність обміну товарами, послугами, капіталами, валютою і золотом відображає Платіжний баланс країни – це співвідношення між платежами, що країна здійснює за кордон і що одержує із-за кордону, іншими словами різниця в експорті та імпорті, що виводиться за такими рахунками: торговий, послуг – формується поточний рахунок, операції з капіталом – усі разом утворюють загальний рахунок і рахунок „припливу” та „відпливу” валюти, золота і коштовностей.

Якщо сальдо (рахунок) платіжного балансу позитивне, то стверджують, що економіка країни розвивається правильно. На разі Україна має від’ємне сальдо платіжного балансу(-2), головним чином через недостачу власних ресурсів нафти і газу та слабкий експорт іншими товарами, у яких Україна мала традиційно мала переваги.

V. Для ефективності роботи економіки України необхідно розвивати більш тісніші зв’язки з усіма країнами світового господарства, чому сприяє вступ України у СОТ. Разом з тим, Україна прагне досягти найбільшої стратегічної мети – інтеграція до ЄС. Для цього неодхідно виконати такі передумови: політико-правові, економічні, соціокультурні, а також створення сучасної ринкової інфраструктури.