113. Види цін (тарифів).

Законодавством України про ціни та ціноутворення встановлено різні критерії класифікації цін (тарифів) у сфері господарювання.

Перш за все, залежно від об’єкта їх встановлення ціни (тарифи) поділяються на :

1. ціни на продукцію, а також послуги і роботи, які надаються (виконуються), як правило, одноразово;

2. тарифи на послуги та роботи, які розраховані на багаторазове (надання) виконання (багаторазового характеру).

За суб’єктом встановлення ціни (тарифи) поділяються на:

1. вільні ціни і тарифи;

2. державні ціни і тарифи;

3. комунальні ціни і тарифи.

Вільні ціни (тарифи) встановлюються суб’єктами господарювання. Ці ціни (тарифи) встановлюються на всі види продукції, робіт, послуг, за винятком тих, на які встановлені державні або комунальні ціни (тарифи).

Державні ціни і тарифи встановлюються на:

1) ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; 2) товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення;

3) продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Комунальні ціни і тарифи встановлюються територіальними громадами в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

За колом осіб, на яких вони розраховані, ціни можуть бути:

1. оптовими (відпускними);

2. роздрібними.

Оптові (відпускні) ціни встановлюються суб’єктами господарювання (виробниками) на товари, які виробляються ними, і безпосередньо реалізуються оптово-збутовим підприємствам, іншим суб’єктам господарювання тощо.

За роздрібними цінами товари реалізуються кінцевим споживачам, оскільки за цими цінами товари вибувають із сфери господарського обігу, і споживаються для задоволення особистих потреб фізичними особами або у господарській діяльності – суб’єктами господарювання.

За способом визначення вартості товару (роботи, послуги) ціни поділяються на:

1. звичайні;

2. ринкові;

3. балансові.

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах.

Ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціна, яка склалася на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів

Балансовою визнається ціна, за якою товар обліковується в балансі підприємства.

114. Порядок ціноутворення.

ЗУ "Про ціни і ціноутворення"

В ільні ціни (тарифи) встановлюються суб’єктами господарювання двома способами:

1. самостійно, тобто, в односторонньому порядку;

2. за домовленістю з їх контрагентами (договірні ціни і тарифи).

Оптова вільна ціна при її формуванні включає у себе, як правило, три складники: витрати на виробництво продукції (собівартість), прибуток, який має намір отримати суб’єкт господарювання, і суму податку на додану вартість (п. 4.1. Закону України „Про податок на додану вартість”).

Якщо товари (продукція) визначені законом як підакцизні, до ціни цих товарів включається акцизний збір. Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” від 26 грудня 1992 року акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Роздрібна ціна встановлюється на основі оптової ціни з урахуванням торговельної надбавки (націнки) або знижки. В сучасних умовах роздрібні продавці отримують прибуток не лише за рахунок торговельних надбавок, але й із платежів за надання права виставити свій товар у торговельних приміщеннях продавця. У зв’язку з цим, вони мають можливість встановлювати торговельні знижки на товари (продукцію), яку вони реалізують.

Державні ціни (тарифи), у свою чергу, за способом їх визначення поділяються на:

• державні фіксовані ціни (тарифи) (які визначаються у твердій грошовій сумі);

• державні регульовані ціни (тарифи)

Відповідно до ч.5 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни можуть бути визн шляхом:

• встановлення граничних рівнів цін (тарифів);

• граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів;

• граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород;

• граничних нормативів рентабельності;

• запровадження обов’язкового декларування зміни цін.

Згідно із ч.2 ст. 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 року державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи