111. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства.

Розгляд справ про порушення законодавства про економічну конкуренцію регламентується Законом України „Про захист економічної конкуренції Справи про порушення законодавства про економічу конкуренцію у межах компетенції розглядаються органами Комітету:

- Комітетом;

- постійно діючою адміністративною колегією Комітету;

- тимчасовою адміністративною колегією Комітету;

- державним уповноваженим Комітету;

- адміністративною колегією територіального відділення Комітету.

Розгляд справ про порушення законодавства про економічну конкуренцію починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про економічну конкуренцію з різних приводів.

Одним із основних приводів початку розгляду справи є заяви суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених як порушення законодавства про економічну конкуренцію;

Заява подається в письмовій форм

Заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику.

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України та їх посадовими особами можуть вчинятися такі дії:

• дослідження регіонального або загальнодержавного ринку;

- одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі;

- вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; - накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі;

- призначення експертиз.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про економічну конкуренцію органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

1) визнання вчинення порушення законодавства про економічну конкуренцію;

2) припинення порушення законодавства про економічну конкуренцію;

4) визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

5) примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

6) накладення штрафу;

7) блокування цінних паперів;

112. Поняття та функції цін (тарифів).

Стаття 189. Ціна у господарських зобов'язаннях

1. Ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

2. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

3. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

В основу законодавчого визначення ціни (тарифу) покладено одну із її функцій, а саме: функцію грошового вираження вартості товару.

Разом з тим, цією функцією ціна (тариф) у сфері господарювання не обмежується.

Так, відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Ціна є обов’язковою характеристикою вкладів у статутний фонд підприємства. Майно підприємства формується за рахунок вкладів його засновників (учасників, членів – ст. 66 ГК), які повинні мати грошову оцінку.

Згідно зі ст.ст. 189 та 198 Господарського кодексу України ціна є формою вираження грошових зобов’язань, які, за загальним правилом, підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ціна вважається одним із критеріїв віднесення майна до основних фондів підприємства. – закон втратив чинність

Ціна є основою для визначення величини податків. Так, відповідно до п. 4.1. Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року з урахуванням ціни визначається база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг). – теж втратив чинність

За законодавством України (п. 8.6. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”) ціна є передумовою для визначення норм амортизації майнових цінностей суб’єкта господарювання. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості майна.