Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpori_na_usnu_chastinu_z_GP.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
217.82 Кб
Скачать
  1. Межі свободи підприємницької діяльності (умови здійснення підприємництва)

Межі свободи підприємництва називаються умовами здійснення підприємницької діяльності.

За колом суб’єктів та сферою поширення умови здійснення підприємництва поділяються на: загальні та спеціальні.

Загальними є такі умови здійснення підприємництва, які поширюються на усіх суб’єктів підприємницької діяльності та на всі види підприємництва.

До таких належать:

1) підприємці зобов’язані зареєструватися у встановленому законом порядку;

2) підприємці, які використовують найману працю, зобов’язані забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижче від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України;

3) підприємці зобов’язані не завдавати шкоди довкіллю;

4) підприємці зобов’язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об’єднань, інших суб’єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Спеціальні – це такі умови здійснення підприємництва, які застосовуються до окремих (не всіх) підприємців та до певних (не всіх) видів підприємницької діяльності. (ліцензування, патентування, квотування підприємництва тощо.)

  1. Поняття господарського законодавства та його особливості

Господарське законодавство – це сукупність правових актів, які регулюють приватні та публічні відносини за участю суб’єктів господарювання, що виникають у процесі заснування, здійснення та припинення господарської діяльності.

Особливості: 1) комплексний характер (зміст) його головних правових актів.

Комплексний характер актів господарського законодавства полягає у тому, що в одному правовому акті містяться норми права, які регулюють різні за характером суспільні відносини: цивільні, адміністративні, фінансові тощо.

2) множинність його актів. (є багато).

3) Переважаюче значення підзаконних нормативно-правових актів господарського законодавства.

Пояснюється це не лише прогалинами у господарському законодавстві, але й наявністю значної кількості регуляторних органів.

4) зростаюча роль актів локального нормотворення.

5) наявності єдиного кодифікованого нормативно-правового акта – Господарського кодексу України.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних видів власності.

  1. Поняття і види актів господарського законодавства

Акт господарського законодавства – це рішення компетентного суб’єкта права, яке встановлює, змінює або припиняє господарські правовідносини в односторонньому вольовому порядку.

За юридичною силою акти господарського законодавства можна поділити на кілька рівнів правового регулювання.

Вищим рівнем правового регулювання господарських відносин є Конституція України.

(містяться правові норми, які безпосередньо регулюють господарські відносини. Наприклад, ст.ст. 41 та 42 Конституції присвячені відповідно правовому регулюванню відносин власності та підприємницької діяльності.)

Перший рівень правового регулювання господарських відносин становлять закони та міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому порядку.

На другому рівні правового регулювання господарських відносин перебувають підзаконні акти господарського законодавства, які приймаються на підставі та відповідно до закону, і для його виконання.

Третій рівень правового регулювання господарських відносин займають акти локального нормотворення (локальні акти господарського законодавства).

Локальний акт господарського законодавства закріплює індивідуально-правовий статус суб’єкта господарювання-юридичної особи, приймається його вищим органом управління, і є обов’язковим до виконання у цій юридичній особі, а також іншими суб’єктами, які вступають з нею у господарські правовідносини.

Локальним актом вищої юридичної сили є статут суб’єкта господарювання-юридичної особи. Усі інші локальні акти господарського законодавства приймаються на підставі статуту, відповідно до статуту, і для його виконання.

До актів локального нормотворення нижчої юридичної сили за предметом правового регулювання належать:

1) локальні акти, які визначають порядок утворення, діяльності, а також компетенцію структурних підрозділів та органів суб’єкта господарювання-юридичної особи (наприклад, положення про філію та представництво, положення про порядок скликання та прийняття рішень загальними зборами суб’єкта господарювання, положення про порядок утворення та компетенцію наглядової ради суб’єкта господарювання тощо);

2) локальні акти, які регулюють майнові відносини всередині суб’єкта господарювання-юридичної особи (наприклад, положення про порядок нарахування та виплати дивідендів);

3) локальні акти, які регулюють немайнові відносини всередині суб’єкта господарювання-юридичної особи (наприклад, положення про порядок надання інформації щодо діяльності суб’єкта господарювання-юридичної особи його учасникам (членам).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]