38. Фермерське господарство: поняття та його місце серед інших суб’єктів підприємництва.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

1)Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. 2)Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. 3) Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

4)Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

5)Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

7) Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

8)Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства. 39. Іноземні підприємства та підприємства з іноземною інвестицією: поняття, організаційно-правові форми, особливості створення та діяльності.

Підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному капіталі якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями.

1)Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

2)Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соц ефекту.

3)Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. 4)Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав. 5)Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.

6)На тер Укр підпр з іноз інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством Укр 7) Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників). Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. 40. Господарська діяльність відокремлених структурних підрозділів підприємств.

Відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України.

У межах внутрішньої структури підприємства існують виробничі та функціональні під­розділи апарату управління. Структурним підрозділом підприємства є його ланка, яка має чітко визначені функції у виробничому процесі, відмінні від функцій інших ланок, і в силу цього входить у ціле як організаційно відокремлена від інших підрозділів частина підприєм­ства.

Положення про структурний підрозділ є локальним нормативним актом, включає:

- загальні положення про правовий статус структурного підрозділу, які визначають підста­ви призначення та звільнення з посади керівника структурного підрозділу, вимоги до керів­ника структурного підрозділу, порядок заміщення керівника під час його відсутності, норма­тивні та локальні документи, які регулюють роботу підрозділу; - визначення завдань та функцій підрозділу, напрямів діяльності підрозділу, перелік кон­кретних видів виробничо-господарської діяльності, закріплених за даним структурним під­розділом;

• визначення прав та обов'язків структурного підрозділу стосовно інших підрозділів під­приємства та сторонніх підприємств;

• визначення відповідальності керівника структурного підрозділу за несвоєчасне чи неякіс­не виконання структурним підрозділом його функцій, або невикористання наданих йому прав;