27. Банкрутство як підстава припинення господарської діяльності.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури

Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Суб’єктами правовідносин банкрутства є:

1) Господарський суд – це єдиний державний орган, який уповноважений розглядати та вирішувати справи про банкрутство суб’єктів господарювання.

2) Кредитором вважається юридична, або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

3) Боржник – це юридична або фізична особа-суб’єкт підприємницької діяльності, яка неспроможна виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами.

Підставами є:

1. наявність безспірних вимог кредиторів щодо грошових зобов’язаньдо боржника (безспірними вважаються вимоги, які визнані самим боржником, або підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника);

2. сукупний розмір цих вимог складає суму не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

3. вони не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

28. Суб’єкти господарювання: поняття та види.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

29. Громадяни як суб’єкти господарювання: особливості правового статусу.

Згідно з ч.1 ст. 42 КУ кожен має право на підпр діяльність, яка не заборонена зак. розуміється фізична особа, яка у встановленому законом порядку набула повної цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.2 ст. 42 Конституції України законом обмежується підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Єдиною умовою реалізації фізичною особою свого права на підприємницьку діяльність є її державна реєстрація.

Зокрема, відповідно до ч.6 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобов’язаний:

1)у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

2)повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

3) додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

4)не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

5) вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

Фізичні особи-підприємці прирівнені у правовому статусі до юридичних осіб– суб’єктів підприємницької діяльності.