35. Методи лінгвістичних досліджень (загальна характеристика).

Методологія (від метод і грец. logos «слово, вчення») -- 1) вчення про наукові методи пізнання; 2) сукупність методів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки її об'єкта.

Метод (від грец. methodos «шлях дослідження, пізнання») -- система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні і практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практичного освоєння дійсності. Термін метод не однозначний: його застосовують у загальнонауковому, філософському значенні, у спеціально-науковому (що стосується окремої галузі нау-ки -- фізики, хімії, математики, історії, літерату-рознавства, мовознавства тощо) і у значенні, яке збіга-ється зі значенням терміна методика.

Методи дослідження мови: описовий метод;- порівняльно-історичний;- зіставний;- структурний; - м. - математичний м.;;- м. соціолінгвістики;- психолого-аналітичний; лінгвогеографія. (деструктивного аналізу; - м. компонентного аналізу; статистичний комп’ютерної технології;- комплексний підхід;- експеримент фонетичний;- м. психолінгвістики; дескриптивно-історичний;- м. опозиції;- м. контекстуальної інтерпретації та ін.)

Методологія є ширшим поняттям ніж метод, оскільки методологія - це система спеціальних методів.

36. Описовий, порівняльно-історичний і зіставний методи.

Порівняльно-історичний метод - це перший лінгвістичний метод, який виник на поч. ХІХ ст..з порівняльно-історичного мовознавства(Ф. Бопп, Я. Грімм, Р. Раск), які на різному мовному матеріалі з 1816 по 1821рр порівнювали мовні факти різних мов і різні періоди їх розвитку встановлювали ґенезу цих мов.

Бопп на підставі одного слова «бути» довів спорідненість санскриту і германських мов.

Порівняльно-історичний метод – це набір прийомів і методик скерованих на визначення кола споріднених мов та ступеня їх спорідненості. Основним прийомом порівняльно-історичного методу є реконструкція. Реконструкція була тоді, коли знали розвиток мови.

А.Шлейхер визначив 3 ступені спорідненості мови: сім’я, група, підгрупа

Об’єктами вивчення порівняльно-історичного методу є як споріднені мови так і не споріднені. ПІМ ґрунтується на кількох постулатах: 1. споріднені мови походять від однієї мови-основи або прамови. 2. є 3 ступені спорідненості мов (сімя група, підгрупа). 3. відмінності у структурі споріднених мов пояснюються специфікою їх розвитку. 4. зміни у мовній структурі відбуваються за певними законами.

Зіставний метод – це набір прийомів і методик покликаний зясувати спільні і відмінні риси у структурі мови. Він ставить завдання, що є спільного у структурі мови. Гумбольт виділив: флективні мови (закінчення); аглютинативні (суфікси); інкорпоруючі (морфологічні і синтаксичні значення виражаються одною словоформою); кориневі (мають лише корені).

Дуже активно цей метод використовувався представниками

Зіставний метод спрямований передусім на вияв¬лення відмінностей між зіставлюваними мовами, він ніби є зворотним боком порівняльно-історичного: якщо порівняльно-історичний метод має на меті встановлю¬вати відповідності, то зіставний насамперед шукає від¬мінності, на що звернув увагу О. О. Реформатський: «Хоч у самій техніці застосування вони [порівняльно-історичний і зіставний методи — М. К. можуть збіга¬тися, «виходи» порівняльного іставного аналізу різ¬ні: перший зорієнтований на виявлення подібного, дру¬гий — на виявлення різного» [Реформатский 1962: 23—24]. Зіставний метод установлює між порівнюваними мовами відношення контрасту на всіх мовних рівнях: діафонію (фонологічні розходження), діаморфію (гра¬матичні розходження), діасемію (семантичні розхо¬дження) і діалексію (лексичні розходження). 

Описовий метод – це набір методик і прийомів спрямований на виявлення і опис структури та функцій досліджуваних одиниць мови. Процедури ОМ: визначення одиниці дослідження; з’ясування структури досліджуваних одиниць; з’ясування функцій досліджуваних одиниць. Особливістю використання ОМ є його синхронний характер. Він можже застосовуватися і на базі історичного матеріалу, але він не передбачає динаміки розвитку мовних одиниць (просто робиться фото). Але ОМ часто супроводжується прийомом культурно-історичної інтерпретації.