9)«Березневі статті» 1654 р.: зміст, умови прийняття, сучасні оцінки.

Березневі статті 1654 р. (статті Богдана Хмельницького) комплекс документів, які регламентували політичне і правове становище Гетьманщини після Переяславської ради і включення України до складу Московського царства. В ході переговорів між гетьманським урядом та Москвою українська сторона постійно добивалася від царя підтвердження прав та привілеїв Запорізького Війська, української шляхти, православного духовенства та міст. У відповідь царські посли запевняли гетьмана Б. Хмельницького та старшину, що всі права та порядки, які існували в Україні, будуть збережені. Однак вже в процесі безпосередньої підготовки та в ході Переяславської ради виникли непорозуміння між обома сторонами.

У даному документі мова йшла про підтвердження прав, привілеїв та вольностей Війська Запорізького та української шляхти , укладення 60-тисячного козацького люстру , платню старшині про кошти на утримання козацького війська , збереження місцевої адміністрації та збір нею податків, надання гетьманові у рангове володіння Чигиринського староства, право Війська Запорізького обирати гетьмана , право зносин гетьмана з іноземними державами , невтручання московських чиновників у справи України , підтвердження козацьких та шляхетських привілеїв , збереження прав київського митрополита , надіслання царського війська проти військ Речі Посполитої під Смоленськ , утримання військових залог на кордонах України і Польщі , оборону України від нападів татар , утримання козацької залоги у фортеці Кодак .

Згідно з цим документом, який був головним у всьому комплексі документів і увійшов до історії під назвою “Березневі статті”, передбачалось:

1 - збір податків на користь царської скарбниці доручалось вести українським урядникам;

2 - встановлювалась платня військовому писарю та підпискам (1000 польських злотих), військовим суддям (300 польських злотих), судовим писарям (100 польських злотих), полковим писарям і хорунжим (50 польських злотих), сотенним хорунжим (ЗО польських злотих) та гетьманському бунчужному (50 злотих);

З - козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, всім полковникам, і військовим та полковим осавулам надавались у володіння млини;

4 - встановлювалась платня генеральному обозному (400 злотих) та генеральному хорунжому (50 злотих);

5 - заборонялись зносини гетьмана з турецьким султаном та польським королем;

6 - підтверджувалося право київського митрополита і всього духовенства на маєтності, якими вони володіли;

7 - московський уряд зобов'язувався вступити у впну з Польщею весною 1654;

8 - передбачалось утримання російських військ на кордонах України з Річчю Посполитою;

9 - гетьманський уряд просив встановити платню полковникам (100 єфімків-талерів), полковим осавулам (200 польських злотих), військовим осавулам (300 польських злотих), сотникам (100 польських злотих) і кожному козакові (30 польських злотих), однак дане прохання було відкладено до перепису всіх прибутків, що мали поступати до царської скарбниці з України, а також до укладення реєстру в кількості 60 тис. козаків;

10 - у випадку татарських нападів на Україну передбачалось організувати проти них спільні походи з боку як України, так і Московії;

11 - гетьманський уряд просив встановити утримання для козацької залоги у фортеці Кодак (400 чол.) та для запорожців, виконання даного прохання також було викладене до окремого рішення. Тут же містилась вимога до гетьмана: негайно приступити до укладення реєстру в кількості 60 тис. козаків і після завершення роботи надіслати його до Москви.

Частина вимог гетьмана Б.Хмельницького і українського уряду була розглянута царським урядом окремо, і деякі з них були підтверджені царськими указами 27.3.1654.

Згідно з Б.с. Україна зберігала значні права - мала власний адміністративно-територіальний устрій та управління, користувалася власним правом тощо. Однак відчутним було обмеження її політичного та економічного суверенітету: гетьманське управління було підпорядковане московському уряду, заборонялось підтримувати дипломатичні зносини з сусідніми державами -Річчю Посполитою та Туреччиною, всі витрати на утримання козацького війська лягали на гетьманську скарбницю, яка повністю контролювалася царськими чиновниками.

Б.с. були чинними лише на протязі 5 років. У 1659 між українським урядом і Москвою були укладені нові, т. зв. Переяславські статті, які ще більш обмежували суверенітет України.

Оригінали Б.с.до наших днів не збереглися (до речі, їх не було вже у 1659). Відомими є тільки копії та чорновики, що зберігаються у фондах Посольського приказу Центрального державного архіву давніх актів у Москві.