43. Зруйнування Запорізької Січі 1709 р. Запорізькі козаки у 1709–1734 р.

Насильницьке знищення московськими військами українського козацького утворення — Запорізької Січі 14 травня 1709 р. порядком репресії за підтримку запорожцями на чолі з Костем Гордієнком самостійницької політики  гетьмана Івана Мазепи. Під час військової операції було зруйновано центр запорізького козацтва —Чортомлицьку Січ. Знищенням Січі завершилася каральна експедиція російських військ під керівництвом Петра Яковлєва.

Гордієнко з частиною запорожців разом з Мазепою втік на землі контрольовані Туреччиною, у Бендери. Інша частина запорожців разом з частиною шведської армії потрапила у російський полон, ці запорожці були страчені або заслані до Сибіру. Після поразки шведської армії та українських козаків під командуванням гетьмана Мазепи під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували нову Січ, при впаданні в Дніпро ріки Каменки — Кам'янську Січ. Однак за наказом Петра вона була зруйнована військами гетьмана Скоропадського й генерала Бутурліна у 1711 р. Відповідно до Прутської мирної угоди (1711) та Адріанопольської угоди (1713) Московська держава відмовлялась від претензій на Правобережну Україну та Запоріжжя та визнавала юрисдикцію Туреччини над Запорозькою Січчю. Запорозькі козаки (Олешківська Січ) знаходились під владою Османської імперії до 1734 року.

Почавши підготовку до війни з Кримом і Туреччиною, царський уряд знов запросив козаків повернутися на Запоріжжя. В березні 1734 р. запорожці заснували на р. Підпільній (рукаві Дніпра), поблизу колишньої Старої Січі, т.зв. Нову Січ. Влітку 1734 р. був підписаний Лубенський договір, що закріплював владу Російської імперії на території Війська Запорозького Низового.

44/ Внутрішня та зовнішня політика наказного гетьмана п.Полуботка.

Гетьманування Павла Полуботка (1722-1723 рр.)

22 липня 1722 р. Петро І доручив управління Геть­манщиною наказному гетьманові Павлу Полуботку. Виборів гетьмана не проводили.

1. Полуботок активно підтримує вимоги старшини ліквідувати Малоросійську колегію та відновити повноцінне гетьманство.

2. Започатковані реформи:

— запроваджено колегіальні суди;

— установлено порядок судової апеляції;

— призначені інспектори, які наглядали за вико­нанням гетьманських рішень тощо.

3. У військовому таборі на річці Коломак у 1723 р. були написані Коломацькі петиції, — звернення до Петра І з вимогою відновлення державних прав України. Це звернення лишилося без відповіді.

4. Друге звернення Полуботка до царя закінчилося викликом гетьмана та старшини до Петербурга, де їх заарештували і кинули до Петропавлівської фортеці. Там вони перебували до смерті Пет­ра І у 1725 р. Полуботок помер у в'язниці.

Оцінка діяльності П. Полуботка: намагаючись зідновити повноцінну українську автономію, проявив себе як мужній і послідовний політик. Його смерть в ув'язненні продемонструвала наміри імперії щодо цілковитого скасування автономії Гетьманщини.

Після смерті Петра І престол дістала його друга дружина, Катерина І. Але фактично країною правив О. Меншиков, соратник і друг Петра І. Політична си­туація змінилася:

— наближалася війна з Туреччиною, і царському урядові потрібні були союзники.

— малоросійська колегія, піднявши податки для зем­левласників, утратила прихильність Меншикова, який мав чимало маєтків в Україні.