5.Зборівський мирний договір: передумови прийняття та наслідки для України.

На початку літа 1649 року війна спалахнула з новою силою. Польські війська були зосереджені в трьох місцях. Гетьман обложив першу польську армію під Збаражем, а сам з головними силами й татарами рушив назустріч королю, аби не допустити об’єднання польських сил. Підійшовши до королівської армії під Зборовом, Хмельницький знищив її частину, а 15 серпня вдарив на польське військо з обох боків. 16 серпня польські полководці почали думати про капітуляцію. Проте канцлер Осолінський нав’язав переговори з ханом Іслам-Гіреєм, і останній у вирішальну хвилину зрадив Хмельницького. Ця ситуація змусила гетьмана піти на переговори з королем. Оскільки 17 серпня було підписано польсько-кримську угоду (згода польської сторони на виплату щорічних “упоминків” (данини), випас худоби татарами над річками Інгул та Велика Вісла, захоплення ясиру в українських землях тощо), Б. Хмельницький змушений був піти на укладання 18 серпня 1649 р. Зборівського договору, за яким:

· Україна отримувала автономію в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств.

· На території цих трьох воєводств влада належала гетьманові (з резиденцією у м. Чигирині) і козацькій старшині. Коронне польське військо не мало права тут стояти.

· Чисельність козацького реєстрового війська збільшувалась до 40 тис.

· Усім учасникам повстання, зокрема шляхтичам, оголошувалась амністія.

· Митрополит Київський мав отримати місце в Сенаті.

· Питання про ліквідацію церковної унії і повернення православній церкві захопленого в неї майна мало бути вирішене на наступному сеймі.

- Католицька і православна шляхта зрівнювалася у правах, а православний київський митрополит мав увійти до польського сенату

· У Києві та інших містах не мали права жити й організовувати свої школи єзуїти, заборонялось прибувати туди євреям, за винятком “купецьких справ”.

· Водночас на козацькій території зберігався шляхетський режим (шляхта могла повертатись до своїх маєтків), з тією лише різницею, що на всі адміністративні посади, до воєвод включно, король мав призначати лише православних шляхтичів (Київським воєводою було призначено Адама Кисіля).

· Селяни і міщани зобов’язані були виконувати довоєнні повинності.

Незважаючи на ряд невигідних для України умов (обмеження території, повернення польської адміністрації, заведння реєстру), в цілому З. м. д. дав можливість Б. Хмельницькому зміцнити становище Української держави.

6)Дипломатична діяльність б.Хмельницького 1648 – 1657 рр.

Від початку Національно-визвольної війни Богдан Хмельницький зосередив особливу увагу на дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької України, прагнув дипломатичного визнання Гетьманщини європейськими державами. Козацькі дипломати були відомі в усій Європі. Хмельницький, будучи досвідченим політичним діячем, розумів, що Україні потрібне міжнародне визнання та підтримка сильного союзника. Саме тому Богдан Хмельницький створює три могутні коаліції: 1647-48рр., 1654р. та 1656р. До 1654 р. гетьман успішно протидіяв заходам польської дипломатії у Бахчисараї, Стамбулі, зумів паралізувати наміри Варшави зіткнути Україну з Росією.

Перша коаліція була українсько-кримсько-турецькою. У 1648 р. було укладено військово-політичний союз із Кримським ханством. Ця коаліція мала певні здобутки, адже українській армії була необхідна підтримка кримської кінноти. Проте кримський хан не раз зраджував Хмельницького, наприклад, під Зборовим 1649р., Берестечком1651 р. та Жванцем 1653р. Усвідомлення ненадійності зв'язків із Кримом змусило гетьмана активізувати, дипломатичні відносини із Туреччиною. Важливим успіхом Хмельницького було підписання 1649 р. договору з Туреччиною, за яким козакам дозволялося плавати і торгувати без обмежень на всій території Туреччини і в Чорному морі, не платячи мита та податків на сто років, мати своїх торгових представників у містах Туреччини, гарантувалася охорона спадщини.

Друга коаліція – українсько-московська, з царем Олексієм, укладена в Переяславі 1654 і затверджена березневими статями. згідно з якою Україна ввійшла до складу Московської держави на конфедеративній основі. Ця угода не принесла Україні всіх тих воєнних і політичних успіхів, задля яких її було створено, адже була порушена царем у 1656 році.

Третя коаліція – антипольська – союз між Україною, Швецією та іншими державами. Гетьман зумів домовитися з Трансільванією про проведення спільних воєнних дій проти Польщі і внаслідок Молдавських походів примусив Молдавського господаря відмовитися від здійснення ворожої щодо України політики. Було встановлено дружні відносини з Валахією та Венецією. Однак, 1653 р. Трансільванія разом з Молдавією і Валахією утворила єдиний блок, ворожий Україні.

Отже, завдяки активній зовнішній політиці гетьманський уряд спромігся зміцнити позиції України в світі. Україна підтримувала постійні дипломатичні зв'язки з сусідніми Валахією, Кримом, Молдавією, Трансільванією, Туреччиною, встановила зв'язки з Австрією, Англією, Венецією, Персією, Францією, Швецією.

За планом Хмельницького, мала утворитися незалежна Руська держава в межах цілої етнографічної території України та Білорусі під владою гетьмана й Війська Запорізького. Однак не встигши реалізувати свої плани Б. Хмельницький помер.