35. Кримські й Азово-Дніпровські походи кінця хvіі ст..

Згідно з умовами "Трактату про вічний мир" між Росією та Польщею (1686) царський уряд розірвав мирні відносини з Туреччиною і приєднався до антитурецької "Священної ліги" (Австрія, Венеція, Польща). Це зумовило початок боротьби російсько-українських військ за визволення Північного Причорномор'я та Приазов'я, кримські походи 1687, 1689 рр. та азово-дніпровські походи 1695-1696 рр.

Перший кримський похід (травень 1687), у якому взяло участь 50 тис. українських козаків, закінчився невдачею через підпал степу татарами.

Навесні 1689 року російська армія (112 тис.) під командуванням В. Голіцина вирушила в новий похід на південь. До неї приєднався 40-тисячний загін українських козаків на чолі з гетьманом І. Мазепою. І хоча вони виграли дві битви, наступ припинився через відсутність підтримки з боку союзників та відірваність від баз постачання тощо.

У 90-ті роки козаки мали намір захопили турецьку фортецю Азов. Відволікаючий удар завдавався в пониззі Дніпра. Було переможено 4 ворожі фортеці, що відкривало водний шлях до Чорного моря. Проте невдачі під Азовом спричинили припинення бойових дій у пониззі Дніпра. 19 липня 1696 року козаки здобули Азов. Водночас активізувалися суходільні та морські виступи запорозьких козаків на Крим. Унаслідок азово-дніпровських походів південні межі України та Росії стали безпечними.

За Константинопольським мирним договором (3 липня 1700), Азов переходив до Росії, припинялася виплата данини Кримському ханству. Водночас уряд Петра І погодився зруйнувати дніпровські фортеці, відбудовані українськими козаками в попередні роки. Територія Запорозької Січі від Очакова і в районі Азова залишалася незаселеною. Російська держава втратила право вільного судноплавства на Чорному морі.

Отже, українські козаки відіграли значну роль у ліквідації татарсько-турецького панування на Чорному морі.

36.Соціальні рухи на Лівобережжі, Слобожанщині та Запоріжжі в 2 пол. Хvіі ст..

37.Соціальні рухи на Правобережжі та західноукраїнських землях в 2 пол. Хvіі ст..

38.Розвиток української культури в 2 пол. Хvіі ст.: освіта, книгодрукування, література, наукові знання.

Загальний стан.

• Значний вплив Національно-визвольної війни й відродження Української держави.

• Культурницька політика українських гетьманів, спрямована на підтримку Української православної церкви, національної освіти, книгодрукування, мистецтва.

• Гальмування розвитку української культури через розчленування українських земель.

• Цензурні утиски українського книгодрукування з боку царського уряду.

• Контроль царського уряду за українською освітою

• Від’зд діячів української культури до Москви

Освіта.

• Зростання кількості шкіл

• Утримання шкіл на кошти громади

• Учителювання мандрівних дяків, які в пошуках роботи переходили з місця на місце.

• Діяльність Чернігівського, Харківського, Переяславського, Львівського, Каменецького, Луцького колегіумів.

• Доступність навчання для всіх верств населення

• Перебування більшості колегіумів на Правобережжі та в Західній Україні під контролем єзуїтів.

• Києво-Могилянська академія: в 1701р набула статусу академії, розківт закладу за часів Мазепи (2 тис. студентів), доступна для всіх прошарків населення.

Книгодрукування.

• Найбільш видавничий центр - друкарня Києво-Печерської лаври.

• Діяльність друкарень у Чернігові, Львові, Луцьку, Уневі, Почаєві

• Друкування книжок українською, церковнослов’янською, польською та латинською мовами.

• Видання богослужбових книг, творів тогочасних українських письменників, підручників.

Література.

• Усна народна творчість: прославлена думами та історичними піснями про Національно-визвольну війну та її героїв; поширення чумацьких, рекрутських, козацьких пісень.

• Поезія: творчість Климентія Зиновієва - поета-ченця, якому належить велика рукописна збірка віршів, героями яких здебільшого були ремісники, наймити-бурлаки та козаки, написав більше 1600 народних прислів’їв та приказок. Творчість Івана Величковського - автор двох збірок «курйозних віршів».

• Публіцистично-богословські твори: трактат Лазаря Барановича «Нова міра старої віри» у відповідь на єзуїтську книгу «Стара віра». Полемічний твір І. Гізеля «Правдива віра». Збірник проповідей Йоаникія Голятовського «Ключ розуміння». Морально-повчальні твори Данила Туптала, серед праць якого важливе місце належить упорядкування житій святих, це була перша енциклопедія для православного світу.

• Козацьке літописання: Літопис Самовидця - найдавніший, писаний староукраїнською мовою твір, його автором вважають Р. Ракушку-Романовський - військового та політичного діяча часів Руїни, літопис складається з вступу, який розповідає про стан України перед Хмельниччиною, і двох головних частин, перша присвячена часам Хмельниччини і доби Руїни, друга доведена до 1702.

Літопис Григорія Граб’янки написаний гадяцьким полковником церковнослов’янською мовою, в ньому оповідається про події від найдавніших часів до 1709р, в центрі уваги події Хмельниччини 1648-1654 рр. та Руїни.

Літопис Самійла Величка - твір канцеляриста генеральної канцелярії; містить перший систематичних виклад історії Української козацької держави. Літопис складається з 4 частин і написаний українською літературною мовою з елементами народної, повний текст не зберігся.

Наука.

• Як самостійна наука починає формуватися філософія.

• Формування історичної наука: «Синопсис …» - перший систематизований підручник з вітчизняної історії, його автор Пантелеймон Кохановський; «Хроніка з літописців стародавнціх» Феодосія Софоновича.

• Проведення перших археологічних досліджень ученими Києво-Могилянської академії, зокрема розкопки Десятинної церкви.

• Зростання зацікавленості природніми науками. Використання елементів астрономії, фізики, біології, медицини в лекціях викладачав Києво-Могилянської академії, відкриття математичних класів.