КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

1. Посилення соціально-економічного гноблення на українських землях в середині ХVІІ ст..

2. Посилення національно-релігійного гніту на українських землях в середині ХVІІ ст..

3. Причини, характер, періодизація, рушійні сили національно-визвольної війни середині ХVІІ ст..

4. Початковий період визвольної війни (1648-1649 рр.). Перші перемоги козацького війська.

5. Зборівський мирний договір: передумови прийняття та наслідки для України.

6. Дипломатична діяльність Б.Хмельницького 1648 – 1657 рр.

7. Білоцерківський мирний договір: передумови прийняття, зміст та наслідки для України.

8. Українсько-російські зв'язки під час визвольної війни. Переяславська Рада 1654 р.: зміст, значення, сучасні оцінки.

9. «Березневі статті» 1654 р.: зміст, умови прийняття, сучасні оцінки.

10. Зміни в соціально-економічному та політичному становищі України внаслідок національно-визвольної війни.

11. Формування української козацької держави в ході національно-визвольної війни: територія, органи влади, збройні сили.

12. Особливості української козацької держави Б.Хмельницького – Гетьманщини.

13. Військове мистецтво Б.Хмельницького та його сподвижників.

14. Адміністративно-територіальний устрій козацької держави. Генеральна старшина як орган влади.

15. Значення революції 1648-1676 рр. та її місце в європейському революційному русі XVI – XVII ст.

16. Боротьба навколо питання про суть та прерогативи гетьманської влади наприкінці 50-х – в першій половині 60-х рр. ХVІІ ст..

17. Гетьманування Ю.Хмельницького: внутрішня та зовнішня політика.

18. Період Руїни в історії України: характерні риси політичного життя.

19. Розвиток ідеї українського монархізму в другій половині ХVІІ ст.

20. Гетьман І.Виговський та його внутрішня і зовнішня політика.

21. Правобережний гетьман П.Тетеря та його політика (1663-1665 рр.)

22. «Гадяцький трактат» І.Виговського та його значення для України.

23. Гетьманування І.Брюховецького: позитивні та негативні риси.

24. Адміністративний та військовий устрій Лівобережжя, Слобожанщині та Запоріжжя в 2 пол. ХVІІ ст..

25. «Глухівські статті» Д.Многогрішного та їх значення для України.

26. Гетьман І.Самойлович, його внутрішня та зовнішня політика. «Конотопські статті» та «Переяславські статті» та їх значення для України.

27. Гетьман П.Дорошенко та його роль в історії України.

28. Кримсько-турецький фактор у політиці гетьманів України в 60-ті рр. ХVІІ ст.

29. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в 2 пол. ХVІІ ст..

30. «Коломацькі статті» І.Мазепи та їх значення для України.

31. Внутрішня та зовнішня політика І.Мазепи (1687 – 1700 рр.).

32. Перша політична еміграція українців. П.Орлик та його «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького».

33. Правобережні та західноукраїнські землі в 2 пол. ХVІІ ст.: характерні риси та особливості соціально-економічного та політичного життя.

34. Договори з Польщею 2 пол. ХVІІ ст.: зміст та значення для подальшої долі України.

35. Кримські й Азово-Дніпровські походи кінця ХVІІ ст..

36. Соціальні рухи на Лівобережжі, Слобожанщині та Запоріжжі в 2 пол. ХVІІ ст..

37. Соціальні рухи на Правобережжі та західноукраїнських землях в 2 пол. ХVІІ ст..

38. Розвиток української культури в 2 пол. ХVІІ ст.: освіта, книгодрукування, література, наукові знання.

39. Розвиток української культури в 2 пол. ХVІІ ст.: архітектура, образотворче мистецтво, музика, театр.

40. Соціально-економічний розвиток Лівобережжя та Слобожанщини в 1 пол. ХVІІІ ст..

41. Адміністративний і військовий устрій Лівобережжя, Слобожанщини та Запоріжжя в 1 пол. ХVІІІ ст.. Діяльність Малоросійської колегії.

42. Гетьманування І.Мазепи (1700 – 1708 рр.). Оцінка політики гетьмана в сучасній історичній науці.

43. Зруйнування Запорізької Січі 1709 р. Запорізькі козаки у 1709–1734 р.

44. Внутрішня та зовнішня політика наказного гетьмана П.Полуботка.

45. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана Д.Апостола.

46. «Правління гетьманського уряду» (1734 – 1750 рр.) та його значення для України.

47. Правобережні та західноукраїнські землі в 1 пол. ХVІІІ ст..

48. Гайдамацький рух на Правобережній Україні: мета, рушійні сили, основні повстання ( 1 пол. ХVІІІ ст.).

49. Селянський рух та опришківство на західноукраїнських землях в 1 пол. ХVІІІ ст..

50. Економічний розвиток Лівобережної, Слобідської України та Запоріжжя в 2 пол. ХVІІІ ст.: промисли, початок мануфактурного виробництва.

51. Розвиток міст Лівобережної, Слобідської України в 2 пол. ХVІІІ ст. Розвиток ремесел. Торгівля.

52. Зміни в адміністративному і військовому устрої Лівобережжя та Слобожанщини в 2 пол. ХVІІІ ст..

53. Гетьманування К.Розумовського (1750 – 1764 рр.); зміст та наслідки проведених реформ.

54. Ліквідація козацької державності в 2 пол. ХVІІІ ст..

55. Адміністративна і військова організація Запоріжжя за часів Нової Січі.

56. Остаточна ліквідація царизмом Запорізької Січі. Роль Запорізької Січі в історії українського народу.

57. Соціально-економічний розвиток правобережних земель в 2 пол. ХVІІІ ст..

58. Політичне та соціально-економічне становище західноукраїнських земель в 2 пол. ХVІІІ ст..

59. Приєднання Правобережжя до Російської держави. Адміністративний поділ територій.

60. Політичне та соціально-економічне становище Криму в 2 пол. ХVІІІ ст..

61. Російсько-турецькі війни 2 пол. ХVІІІ ст. Заселення Південної України і Криму.

62. Гайдамацькі повстання на Правобережжі в 2 пол. ХVІІІ ст.. Коліївщина.

63. Культура України у ХVІІІ ст.: література, наука, основні історичні твори, козацькі літописи.

64. Культура України у ХVІІІ ст.: музика, живопис, архітектура, образотворче мистецтво.

1.Посилення соціально-економічного гноблення на українських землях в середині хvіі ст.

У цей період в Україні починається процес розкладу цехового ремесла, в багатьох промислах відбувається зародження мануфактурного виробництва, Особливо виразно це виявилося в сільськогосподарському виробництві Півдня України. Адже становлення козацького стану супроводжувалося розвитком якісно нового типу господарства — за своєю суттю фермерського. Протиріччя між ним і наступаючим фільварково-панщинним господарством, яке ґрунтувалося на праці закріпаченого селянина, стає одним із головних причин «вибуху» 1648 р. Козацтво виробило такі принципи соціальної організації, які докорінно відрізнялися від існуючих середньовічних суспільних відносин й вступили в антагоністичну суперечність з ними. Курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану не міг не викликати збройного спротиву. Надзвичайно швидкими темпами посилювався соціально-економічний визиск селян і міщан і закріпачувалося ще відносно вільне населення півдня та сходу.Знищення природних багатств на українських землях; зростання панщини (5-6 днів на тиждень), натуральної та грошової ренти; збільшення податків і відпрацювань селян на користь держави; посилення особистої залежності селянина від польської шляхти та магнатів; розгул магнатсько-шляхєтської сваволі, посилення експлуатації з боку орендарів, які намагалися під час оренди землі отримати максимальний прибуток; більшість  міст на території українських земель перебували в приватній власності, розвитку ремесла і торгівлі перешкоджав весь суспільно-політичний устрій Речі Посполитої з її анархією і сваволею, системою оренд і застав, постоями військ на утриманні міщан, митною системою; українці були позбавлені права працювати в цехах, а заняття ремеслом поза цехами суворо переслідувалося. Ще одним фактором було загострення суперечностей між двома протилежними типами господарювання: козацьким, який був фактично фермерським за своєю суттю, і фільварковим, що базувався на підневільній праці кріпаків-селян. Протягом 20—40-х років XVII ст. відбувався процес втрати селянами, козаками, міщанами, дрібною шляхтою земельної та інших форм власності. Постійні напади татар і жорстокі репресії колоніального режиму придушували інстинкти як індивідуального, так і групового самозбереження й самовираження успадкованих здібностей, свободи

2.Посилення національно-релігійного гніту на українських землях в середині хvіі ст.

Колоніальний характер польської політики виразно окреслився у цій сфері. Відверто цинічною була вона щодо православної церкви. Докладалося всіх зусиль до її ліквідації та впровадження уніатства й католицизму: закривали православні церкви і монастирі, а водночас зводили католицькі храми, всіляко сприяли місіонерській діяльності католицьких орденів; зневажали релігійні почуття православних та навертали їх (часто силоміць) в уніатство чи католицизм. Дискримінація торкнулася також української мови й освіти. Все це викликало спротив, посилювало ненависть не лише до поляків, а й до українців-ренегатів та всіх, хто брав участь у національно-релігійному гнобленні, обмеження для українців у правах при обійманні урядових посад і роботі в органах самоврядування міст; нерівність у правовому та політичному становищі української православної шляхти, обмеження її інтересів з боку польських магнатів і шляхти; польські магнати й шляхта, католицьке духовенство презирливо ставилися до української мови та культури; після Берестейської церковної унії 1596 р. польська шляхта планомірно і цілеспрямовано запроваджувала серед українського населення католицизм, забороняла вживати українську мову в установах та навчальних закладах; стрімко зростав наступ католицизму й уніатства на права та свободи Української православної церкви: здійснювалася конфіскація її церковного майна і земель; впроваджувався обов'язковий податок для населення на утримання католицької й уніатської церков