Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Антикр.упр.пред. 2015.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
553.91 Кб
Скачать

9.1.Історичні аспекти формування Закону «Про банкрутство».

Особливу увагу потрібно приділити Закону України «Про банкрутство» (1992 р.) та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набув чинності з 01.01.2000 року (із змінами та доповненнями 2000 — 2002 рр.).

Традиційно вивчення теми починається зі з’ясування сутності, ролі та місця процедури банкрутства в курсі, що вивчається. Банкрутство є одним із механізмів антикризового управління підприємством та встановленим державою методом подолання його системної (стратегічної) кризи.

Світова практика, в тому числі й історія економічного розвит­ку Росії, свідчить про наявність історичного досвіду та етапів становлення теорії банкрутства підприємств.

1   етапприховане банкрутство. Характеризується зменшен­ням ціни підприємства, як цілісного майнового комплексу, зни­женням ефективності діяльності підприємства. Збитки покрива­ються, як правило, за рахунок продажу активів або зростання кредиторської заборгованості.

2   етап — фінансова нестабільність. Характеризується дефіци­том грошових коштів для виконання своїх зобов'язань та фінан­сування виробничої діяльності підприємства; появою простроче­ної кредиторської заборгованості і непогашених кредитів; зростанням запасів. Банкрутство — загальновідомий та необхід­ний інструмент ринкової економіки, комплексний правовий ін­ститут, який складається з норм матеріального і процесуального права. Застосування дієвої процедури банкрутства є обов'язковою умовою для селекційного процесу, який би виявив, які підприємства працюють успішно, а які — ні. У сільському го­сподарстві збільшення прибутковості окремих підприємств знач­ною мірою залежить від зменшення або розформування інших. Якщо ліквідація неспроможних підприємств не здійснюється че­рез недосконалість процедури банкрутства, то одночасно гальму­ється розвиток високорентабельних підприємств і організаційних форм.

Звернути увагу на те, що у провадженні справи про банкрутство підприємства головним є якомога повніше задоволення претензій кредиторів шляхом проведення ліквідаційної процедури або втілення в життя плану санації (реорганізації) боржника. Отже, Господарський суд може застосовувати до боржника ліквідаційні, санаційні та реорганізаційні процедури. У багатьох розвинених країнах пріоритет належить саме санаційним (реорганізаційним) процедурам. У вітчизняному законодавстві про банкрутство (згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 року) питання санації підприємства у процесі про­вадження справи про банкрутство були недостатньо врегульовані.

Відповідно до цього Закону України під банкрутством розуміють пов’язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк виставлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

У тексті до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» подається таке визначення: «Банкрутство — визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задо­вольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури».

Суб’єкт має кредиторів, тобто осіб, які у встановленому порядку висувають підтверджені документами вимоги до боржника щодо грошових зобо­в’язань, стосовно виплати заборгованості з заробітної плати боржника. Кредиторами є також органи державної податкової служби та інші державні органи.