60. Закони ідеальних розчинів та відхилення від них

Зако́н Рау́ля парціальні тиски пари кожного з компонентів ідеального розчину при постійній температурі є пропорційними до молярних часток цих компонентів в рідкій фазі  :

,

де   — пружність пари чистого розчинника.

Залежність зниження тиску пари розчинів від їхньої концентрації виражається першим законом Рауля (1887): відносне зниження тиску насиченої пари над розчином прямопропорційне мольній частці розчиненої речовини.

Другий закон Рауля: підвищення температури кипіння, або зниження температури замерзання розчину прямопропорційне моляльній концентрації розчиненої речовини. Коефіцієнти пропорційності називають відповідно ебуліоскопічна і кріоскопічна сталі. Значення коефіцієнтів залежать лише від природи розчинника.

61. Послідовні, паралельні, спряжені, ланцюгові процеси.

Ланцюгові реакції

Іонізація, розвиток ланцюга:

Cl 2 = 2СI.

Ріст ланцюга:

1 кл. + N 2 = HCl + H.

2. H. + Cl2 = HCl + Cl.

Обрив ланцюга:

Сl. + Cl. = Сl 2

H + H = N 2

H + Cl. = НСl

Паралельні реакції - це реакції в яких за однакових умов утворюється декілька продуктів.

Послідовні реакції – це реакції у яких продукт першої реакції є вихідною речовиною наступної реакції.

C 18 H 32 O 16 + НОН = C 12 H 22 O 11 + C 6 H 12 O 6

C 12 H 22 O 11 + НОН = C 6 H 12 O 6 + C 6 H 12 O 6

Спряжені реакції - дві реакції, котрі мають принаймні один спільний реагент, так званий актор, і одночасно перебігають у системі.

А + С = N (б)

A - актор

B - індуктор

C – промоутер.

62. Діаграма стану води. Динаміка випаровування розчинів.

63. Корпускулярно – хвильовий дуалізм. Принцип невизначеності.

Двоїста природа світла наштовхнула де Бройля на думку про те, що корпускулярно – хвильовий дуалізм властивий будь – яким матеріальним частинкам. Для них повинно бути справедливим відношення:

Лянда = , аналогічне для фотона, згідно з яким полю з довжиною хвилі (лянда) відповідає частинка з масою m, яка рухається зі швидкістю v.

Хоч дуалізм властивий всім об’єктам матеріального світу, але виявляє себе тільки для мікрочастинок.

Принцип невизначеності, згідно з яким неможливо одночасно точно визначити місце перебування мікрочастинки у просторі та її швидкість або імпульс. Добуток невизначеностей координати та швидкості мікрочастинки не може бути меншим від певного значення

, або , де , , – невизначеності (похибки) у значеннях координати проекції швидкості та проекції імпульсу на вісь X у даний момент.

64. Огляд теорій кислот та основ.

За ТЕОРІЄЮ АРРЕНІУСА кислота – це електроліт, у водному розчині якого містяться іони водню. Основа у водному розчині дисоціює з утворенням гідроксид – іонів.

За ТЕОРІЄЮ СОЛЬВОСИСТЕМ кислота – це речовина, що в розчині дає такі позитивні іони, які утворюються при автоіонізації розчинника. Основа – речовина, що в розчині дає такі негативні іони, які утворюються при автоіонізації розчинника.

За ТЕОРІЄЮ БРЕНСТЕДА-ЛОУРІ кислота є донором протона, а основа – акцептором протона.

За ТЕОРІЄЮ ЛЬЮЇСА кислота - акцептор електронної пари, а основа – донор.

За ТЕОРІЄЮ ГАНЧА кислоти – це сполуки водню, в яких останній може заміщуватися металом або неметалоподібним радикалом. Ознака кислот – здатність утворювати солі.

За ТЕОРІЄЮ ЛУКСА І ФЛУДА частинка, що віддає іон є основою, а частинка, що приєднує його – кислотою.

За ТЕОРІЄЮ УСАНОВИЧА кислота – це сполука, яка здатна віддавати катіони, сполучатися з аніонами, або електронами, нейтралізовувати основи з утворенням солей. Основа – сполука, що може віддавати аніони або електрони, сполучатися з катіонами, нейтралізовувати кислоти з утворенням солей.

65. Хвильова функція електрона. Її властивості.

Хвильова функція може бути як додатньою так і від’ємною, але квадрат її модуля, що має зміст імовірності завжди число дійсне і додатне. Хвильова функція повинна бути: скінченою, однозначною, неперервною, граничною, нормованою. Хвильова функція характеризує певний стан електрона, якщо задані всі три квантові числа (n, l, ml).

66.Подвійний електричний шар.Електродні потенціали металів.

Електростатичне притягання між катіонами у розчині(провіднику другого роду) та надлишковими електронами на поверхні металу(провіднику першого роду) утворює подвійний електричний шар,подібний до двох обкладок конденсатора.Шар катіонів,що прилягає до негативно-зарядженого металу,називають адсорбційним(товщина 10^-8 см).Далі від металу,де концентрація іонів поступово зменшується,але зберігається певна орієнтація їх відносно металу,утворюється дифузійний шар(товщина 10^-7…10^-3).

На межі поділу двох фаз метал-розчин виникає певна різниця потенціалів,яку називають електродним потенціалом.

На поверхні активних металів(цинк,ферум,алюміній) виникає негативний заряд(відносно водню).Для малоактивних металів(купрум,меркурій,арґентум)рівноважна концентрація іонів у воді дуже мала.Тому при зануренні такого металу у розчин його солі з концентрацією іонів більшу за рівноважну частина іонів переходить з розчину на метал і його поверхня заряджається позитивно,а розчин-негативно через надлишок аніонів солі,що залишилися у розчині.