- •1. Правила поширеності хімічних елементів у земній корі. Кларк елементів. Геохімічна класифікація хімічних елементів. Міграція хімічних елементів.
- •2. Ступінчаста дисоціація електролітів. Уявний ступінь дисоціації. Активність та коефіцієнт активності.
- •3. Імовірнісне та енергетичне трактування ентропії. Зміна ентропії при різних процесах
- •4. Перитектичні та евтектичні перетворення
- •3. Діаграми стану систем з обмеженою розчинністю компонентів у твердому стані
- •5. Хімічні елементи у природі. Походження хімічних елементів. Поширеність хімічних елементів.
- •6. Дисоціація комплексних іонів. Константи нестійкості комплексних іонів
- •7. Будова багато електронних атомів. Послідовність заповнення атомних орбіталей електронами. Провал електрона
- •8. Вплив різних факторів на гідроліз. Буферні суміші
- •9. Енергія активації. Її зв’язок з константою швидкості.
- •12.Атомно-молекулярне вчення та основні хімічні закони.
- •13.Закон еквівалентів.Закони стехіометрії.Сполуки змінного складу.
- •14.Іонний зв’язок.Енергія іонного зв’язку.
- •15.Кінетична теорія газів.Росподіл Больцмана-Максвела.
- •16. Металічний зв’язок. Ширина забороненої зони
- •18. Водневий зв’язок та міжмолекулярна взаємодія
- •19. Перший закон термодинаміки. Ентальпія
- •21.Механізми утворення ковалентного зв’язку. Донорно-акцепторний зв’язок
- •24. Типи фазових діаграм двокомпонентних систем
- •25. Метод валентних зв’язків. Схеми перекривання орбіталей
- •26.Пеіодичність властивостей простих і складних речовин. Метали й неметали в періодичній системі.
- •27. Будова Періодичної системи. Зміна властивостей елементів по підгрупах і періодах.
- •30. Агрегатні стани речовини. Кристали. Рідкі кристали.
- •32. Способи урівнювання рівнянь овр.
- •38. Ізомерія координаційних сполук
- •39. Класифікація солей. Номенклатура солей
- •43. Характеристики ковалентного зв’язку. Симетрія молекул
- •44. Типи фазових діаграм двокомпонентних систем.
- •45. Метод валентних зв’язків. Схеми перекривання орбіталей
- •49. Основні кількісні характеристики хімічного зв’язку.
- •57. Хімічна рівновага. Константа рівноваги та її зв’язок з термодинамічними функціями
- •58. Способи вираження концентрації та переведення їх одна в одну. Правило «павука»
- •59. Принцип Ле-Шательє. Приклади його застосування.
- •60. Закони ідеальних розчинів та відхилення від них
- •64. Огляд теорій кислот та основ.
- •67.Рівняння Шредінгера та методи його розв’язку.
- •68.Ряд активності металів.Стандартний водневий електрод.
- •69.Структура періодичної системи.Аналогії між елементами.Вторинна і внутрішня періодичність.
- •70.Рівняння Нернста.Можливість протікання окисно-відновних процесів.
- •71.Багатоелектронні атоми. Наближені методи опису їх моделі.
- •72. Гальванічні елементи. Електрорушійна сила гальванічного елемента.
- •73.Порядок заповнення енергетичних рівнів багатоелектронних атомів. Правило Клечковського.
- •81.Другий постулат Бора. Схема виникнення водневого спектру.
- •82. Іоннні рівноваги: водневий показник, добуток розчинності, обмінні реакції в розчинах.
- •83. Квантові числа. Вироджений стан електрона в атомі
- •84. Гідроліз солей. Визначення константи і ступеня гідролізу. Розрахунок рН при гідролізі.
- •86. Реакції зі зміною ступеня окиснення. Типи овр. Можливість їх протікання
- •87. Атомне ядро. Ядерні реакції
- •88. Корозія металів. Електрохімічна корозія та способи захисту від неї.
2. Ступінчаста дисоціація електролітів. Уявний ступінь дисоціації. Активність та коефіцієнт активності.
Рівняння дисоціації кислот, лугів і солей
Електролітичну дисоціацію виражають рівняннями, як і будь-які інші хімічні реакції. Записуючи ці рівняння, звичайно не зазначають формул молекул води, які приєднуються до іонів, бо в хімічних реакціях електролітів вони не беруть участь. Рівняння дисоціації кислот записуються так:
HCl = H+ + Cl-, або
HCl + H2O = H3O+ + Cl-
H2SO4 = 2H+ + SO42-
Розглянемо дисоціацію кислот (сульфатної) як багатоосновної детальніше. По суті процес відбувається ступінчасто. Іони водню відщеплюються від молекул не одночасно, а послідовно:
HCl = H+ + HSO4-, або
HCl + H2O = H3O+ + Cl-
Аналогічно відбувається і дисоціація трьохосновної фосфорної кислоти:
H3PO4 = H+ + H2PO4-,
H2PO4 - =H+ + HPO42-,
HPO42 - =H+ + H2PO4-3
Отже, кислоти дисоціюють на іони водню і іони кислотного залишку. Дисоціація кислот за першим ступенем відбувається значно сильніше, ніж за другим. Це пов'язано тим, що позитивно заряджений іон H+ відщеплюється від нейтральної молекули кислоти легше, ніж від негативно заряджених іонів.
Дисоціація лугів і солей відбувається в одну стадію. Внаслідок їх дисоціації утворюються іони металу та гідроксид іон.
NaOH = Na+ + OH-
Ba(OH) 2 = Ba2+ + 2OH-
Солі дисоціюють на іони металу і іони кислотного залишку.
NaNO3 = Na+ + NO3-;
Al2 (SO4) 3 = 2Al3+ + 3SO42-
Оскільки молекула - не кристал будь-якої речовини в цілому електронейтральні, та загальна сума зарядів позитивно заряджених іонів, що утворюються в результаті дисоціації, завжди дорівнюють загальній сумі зарядів негативно заряджених іонів.
Властивості розчинників електролітів - властивості іонів.
Хлор отруйний, а в міру посолена їжа, крім користі, нашому організму не приносить. Але проста речовина Na складається з атомів натрію, а проста речовина хлор - з молекул Cl2. Розчин кухонної солі містить не атоми натрію Nа+, а молекули хлору, а хлорид - іони Cl-.
Хімічна активність вільного натрію визначається наявністю в його атомах валентного електрона, що його віддає натрій, реагуючи з водою, з виділенням водню і перетворенням в іон Na+.
Хімічна активність Cl2, зокрема отруйність , пов'язана з тим, що його молекули порівняно легко розпадаються на атоми, а в атомі хлору не вистачає одного електрону у зовнішньому електронному шарі до його завершення.
У хлорид- іонах, що містяться в кристалах кухонної солі, і її розчині, зовнішній електричний шар заповнений. Тому хімічні властивості хлорид-іонів, зовсім інші, ніж властивості вільного хлору: хлорид іони Cl - на відміну від молекул хлору, безбарвні, не мають ніякого запаху і неотруйні.
Кислоти дисоціюють на іони водню і іони кислотного залишку. Отже розчини всіх кислот містять один і той самий вид іонів - іон H+.
Луги дисоціюють на іони металу і гідроксид - іони. Тому розчини всіх лугів містять один і той самий вид іонів гідроксид-іони OH-. Леткість розчинів щдлугів на дотик, дія на лакмус, роз'їдання рослинний і тваринних тканин - все це властивості не молекул лугів, а гідроксид-іонів, які є у їхніх розчинах.
Гідратовані іони Na+, K+, Cl-, NO3-, SO42 - - безбарвні, а тому і розчини солей безбарвні NaCl, KCl, NaNO3, KNO3, Na2SO4.
Є й забарвлені іони. Будь-яка розчинна сіль міді, розчиняючись у достатній кількості води, утворює розчини однаково голубого кольору. Цього гідратованого забарвлення - гідратовані іони Cu2+.
Позитивно заряджені іони називаються катіонами, а негативно заряджені іони - аніонами.
Сильні електроліти у водних розчинах практично цілком розпадаються на іони. Тому всі властивості водних розчинів сильних електролітів - це властивості іонів, що в них містяться.
У розчинах слабких електролітів, крім іонів, є недисоційовані молекули. Вони зумовлюють індивідуальні властивості таких розчинів, тобто властивості тільки одного електроліту.
Для характеристики властивостей і стану іонів у розчинах сильних електролітів користуються поняттям не концентрації іонів, а їх активності. Активність – це уявна концентрація іонів. Якщо підставити її замість концентрації у рівняння закону діючих мас, то воно стає справедливим за будь-яких концентрацій електроліту. Активність іона є функцією концентрації. Вона має розмірність концентрації і пропорційна їй
а=y*C
де y – коефіцієнт пропорційності, який характеризує ступінь відхилення властивостей реального розчину від властивостей ідеального, де немає міжіонної взаємодії.
