24. Типи фазових діаграм двокомпонентних систем

Властивості сплавів як і тип діаграми визначаються структурами що утворюються в процесі охолодження. Тому очевидно що повинен існува-ти зв’язок між типом діаграми та властивостями сплавів. Узагальнивши багаточисленні дослідження сплавів М.С. Курнаков сформулював правила що встановлюють зв’язок між типом діаграми та властивостями зображені на рис 8. Вверху зображені типи діаграм а внизу залежності властивостей від концентрації компонентів.

Рис. 8. Зв’язок між типом діаграми та властивостями сплавів.

В системах де немає розчинності компонентів в твердому стані (механічні суміші) властивості сплавів змінюються приблизно по лінійному закону. Якщо відомі властивості чистих компонентів то легко визначити і властивості сплавів різної концентрації компонентів. В системах з необмеженою розчинністю в твердому стані властивості змінюються по криволінійному закону причому можуть сильно відрізнятися від властивостей чистих компонентів. Для сплавів з обмеженою розчинністю в твердому стані властивості сплавів що мають однофазну структуру змінюються по криволінійному закону а в двохфазній області по прямолінійному закону. Для сплавів з хімічною сполукою склад хімічної сполуки відповідає максимуму або мінімуму на графіку властивостей (сингулярна точка) а властивості інших сплавів змінюються в залежності від типу структур які утворюють компоненти сплаву з хімічною сполукою

25. Метод валентних зв’язків. Схеми перекривання орбіталей

Мéтод валéнтних зв'язкíв — це метод наближеного розв'язання електронного рівняння Шредингера для багатоелектронних молекулярних систем. Ґрунтується на уявленні про усуспільнення електронної пари двома атомами.

Фізична ідея методу полягає в тому, що хвильова функція молекули виражається через хвильові функції атомів, які складають цю молекулу. Хімічний зв'язок між двома атомами утворюється внаслідок спаровування спіну їхніх валентних електронів, тобто утворення електронної пари, усуспільненої цими атомами. Так отримує підґрунтя одне з основних положень теорії валентності: валентність атома дорівнює кількості неспарованих електронів у його зовнішній  електронній оболонці. Ця кількість може змінюватися залежно від стану атома. Поглинання атомом невеликої, порівняно з енергією хімічного зв'язку, кількості енергії може призвести до збудження атома, розриву електронної пари та збільшення кількості неспарованих електронів на 2.

Утворення ковалентного зв'язку є наслідком перекривання електронних хмар взаємодіючих атомів. Оскількиелектронні хмари мають різну форму, а р-, d- та f-орбіталі певним чином орієнтовані у просторі, то їх площа перекривання розміщується у певному напрямку по відношенню до ядер взаємодіючих атомів. Залежно від способу перекривання та симетрії електронної хмари, яка утворюється, розрізняють s-, p- та d-зв'язки 

Кожній валентній рисці, зображеній у структурній формулі молекули чи іону, відповідає двохелектронна функція валентного зв'язку  ; тут для скорочення запису цифра 1 позначає набір координат першого електрона, складений із 4-х змінних: три просторові і одна спінова,  . Ця функція представляється як добуток просторової Φ та спінової σ частин: