21. Українське кіномистецтво о.Довженко

Зовсім новою ділянкою культурного обслуговування в післяреволюційні роки стало кіно, яке згодом партійна радянська влада перетворила в доволі сильний інструмент пропаганди.

Для історії українського культурного процесу, виникнення і розвиток кіно-продукції в Україні настільки важливий, що з фільмовою продукцією передовсім пов’язана творчість найбільш колоритної постаті українського ренесансу — Олександра Довженка (1894-1956). Найвищі мистецькі досягнення український фільм здобув у творчості Олександра Довженка. Літературно Довженко належить до першого покоління, але виступив він у літературі під час Другої світової війни, перебуваючи на вимушенім засланні в Москві 20 років і це, мабуть, врятувало йому життя.

Свою творчу працю в кінематографії розпочав він у 1926 р. і, не враховуючи кількох початкових фільмів, встиг він створити лише два фільми, в яких виявилась його мистецька душа.

Його першим великим фільмом була картина «Звенигора» з 1927 р. („картину цю я не зробив, а проспівав, як птах”), а другим — «Земля» з 1930 p. І на цьому другому фільмі його кіно-мистецька творчість закінчилась. Радянська режимна критика зарахувала його до ворогів („Я був зачислений тоді до табору біологістів, пантеїстів, перверсіянців, спіноцистів, сумнівних попутчиків, яких можна лише терпіти” — писав він згодом про цей епізод свого життя. Навіть його студентів у кіноінституті вважали за „довженківців” — контрреволюціонерів.

В 30-их pp. Довженко був змушений жити не в Україні, а в Москві, де не творив, а „мучився” над фільмами («Іван Щорс» — фільм про героя совєтської комуністичної революції, «Аероград»). Під час війни теж продовжав свою працю над дорученими йому фільмами, як фахівець без можливості себевияву.

Виступив він у своїх фільмах не тільки як режисер, але часто як і актор та оформлювач фільмових павільйонів, бо був він теж маляр-графік. І ці два фільми принесли йому світову славу.

Свого апогею тема трагічної само­тності досягає в останній ігровій і пер­шій кольоровій картині режисера - «Мічурін». Стрічку було створено у період, коли розпочалося пересліду­вання генетики. Цей факт обов'язково мав бути відображений у фільмі, на що й було вказано О. Довженку. Са­ме тому від первісного задуму режисе­ра - показати красу землі, цвітіння її садів і людину, яка намагається цю красу примножити, - не залишилося майже нічого. На екрані з'явився один із найпопулярніших героїв того­часної державної міфології, який ки­дає виклик законам природи. Мічу­рінську ідею було офіційно визнано й проголошено єдино правильною. Всі її основні принципи були відтворені в останньому варіанті фільму «Мічу­рін»

Особливе місце у творчості О. Дов­женка посідає кінодокументалістика, передусім дилогія «Битва за нашу Ра­дянську Україну» і «Перемога на пра­вобережній Україні», знята режисе­ром у роки Великої Вітчизняної вій­ни. Кожний кадр із цих фільмів був сповнений почуттям гордості за свій народ, духом патріотизму, вірою в пе­ремогу над ворогом.

Ще одна важлива сторінка худож­нього доробку О. Довженка, без якої неможливо скласти цілісне уявлення про цю неординарну особистість, - його літературна спадщина: кіносце­нарії, повісті, оповідання («На колю - чому дроті», «Мати», «Повість по­лум'яних літ», «Зачарована Десна», «Поема про море», «Нащадки запо­рожців» та ін.).

Отже, навіть побіжний аналіз ство­реного режисером переконує, що О. Довженко - непересічна особи­стість, феномен якої є явищем не тіль­ки українського, а й світового кіно­мистецтва.