46.Кембриджська школа. Економічна теорія а.Маршалла.

Кембриджська школа – один із напрямів західної економічної теорії, що виник наприкінці XIX ст. Його засновник – А. Маршалл. Характерним для представників цієї школи було з'ясування економічних явищ за допомогою математичних методів, оскільки, на їхню думку, багато економічних категорій виникли й розвивались еволюційно внаслідок кількісних змін і мають економічну побудову. У 1890 побачила світ відома праця Маршалла "Принципи політичної економії". В ній автор виступив проти Марксової теорії трудової вартості і запропонував теорію ціни. Таке трактування витрат зводило їх до заробітної плати й прибутку Маршалл запровадив категорії, які використовуються в сучасній економіці Заходу "еластичність попиту", "надлишок попиту", "квазірента" та ін. Теорія Маршалла - це теорія цін у конкурентних умовах. У "Принципах економічної науки" аналізується стихійне регулювання цін в умовах вільної конкуренції. Але вчений не міг обійти процес швидкого зростання виробничих монополій та їхнього впливу на механізм ціноутворення. Автор розглядав монополію як окремий випадок в умовах панування необмеженої конкуренції і її механізму ціноутворення. Вчений трактував закон спадної родючості ґрунту як універсальний закон спадної продуктивності, що діє не тільки в сільському господарстві, а й у промисловості, що має всеосяжне значення.

47. Економічні погляди Дж.Б.Кларка.

Джон Бейте Кларк - професор Колумбійського університету, фундатор американської школи маржиналізму. Серед низки його наукових праць виділяють роботи "Філософія багатства" (1886 р.) і "Розподіл багатства" (1899 р.). Кларк сформулював три універсальних закони, що діють у господарській формі в будь-яку історичну епоху.

Перший закон - закон граничної продуктивності. В основі його лежить концепція граничної корисності. Споживач витрачає свої гроші спочатку на найбільш корисні блага, потім купує все менш корисні. Гранична корисність, за Кларком, - це корисність того блага, яке певний клас покупців може купити на останню грошову одиницю, що є у нього. Для найменш заможних це, наприклад, хліб, для більш заможних - вихідний костюм, для багатих - лімузин. Відповідно нижчий клас обумовлює ціну хліба, середній - костюма, вищий - автомашини. По-друге, будь-який товар володіє цілою низкою властивостей, кожна з яких залучає свою групу покупців.

Другий закон - закон специфічної продуктивності. У виробництві завжди задіяні чотири чинники: капітал у грошовій формі, капітальні блага (засоби виробництва і земля), діяльність підприємця і праця робітників. Кожний фактор виробництва має специфічну продуктивність і робить внесок у цінність продукту.

Третій закон - закон спадної продуктивності. Збільшення будь-якого чинника виробництва за незмінності інших дає спадний приріст продукції.

Кларк бачив у граничній продуктивності нормативний принцип дотримання справедливості при розподілі прибутків.

Кларк поділяє економічну теорію на статику і динаміку. Статика розглядає дію економічних законів в умовах незмінної чисельності населення, грошового капіталу, техніки і технології та інших значущих чинників. Статика має справу не з економічною реальністю, а з деякою абстракцією, з моделлю економіки, з якої усунені всі сторонні збуджувальні обставини. Саме у статиці виявляються основні закономірності забезпечення рівноваги господарства. Динаміка не відкриває яких-небудь нових законів. Вона розглядає порушення рівноваги: невідповідність попиту і пропозиції, галузеві диспропорції тощо. Деякі категорії економіки пов'язані тільки з динамікою. Це, зокрема, підприємницький прибуток (тією мірою, якою він перевищує заробітну плату за кваліфіковану працю управлінця). Підприємницький прибуток, за Кларком, - премія за технічний прогрес. її отримують ті, хто вносить динамічний початок у виробництво. Як тільки вдосконалення техніки і технології припиняється, тобто настає статичний стан, конкуренція зводить підприємницький прибуток до заробітної плати висококваліфікованого працівника.