ВТОРАЯ ЧАСТЬ ВОПРОСОВ ПО ІЕД

1. Предмет, метод та завдання „Історія економічної думки”.

Предметом історії економіки та економічної думки є вивчення економічної системи та економічних учень, що формувалися в різних країнах з урахуванням національних, природних, політичних та інших особливостей в процесі їх історичного розвитку від первісної доби до сучасності. А також економічні погляди та вчення про закономірності економічного життя в Україні. Історія економіки та економічної думки обов'язково включає вивчення внутрішньої та зовнішньої політики держави, суспільних рухів, війн, національних і етнографічних особливостей, законів, релігійних культур, науки, мистецтва тощо.

Завдання курсу "Історія економіки та економічної думки" є:

- виявлення історичних фактів господарювання, періоду та місця їх виникнення;

- здійснення аналізу й узагальнення господарського розвитку;

- з'ясування логічних причинно-наслідкових зв'язків економічних явищ;

- пізнання основних тенденцій і напрямів розвитку економічної думки;

- вивчення змісту провідних теоретичних напрямів, течій та наукових шкіл.

Методи курсу "Історія економічної думки ":

- історичний (генезис тієї чи іншої теорії);

- каузальний (розкриття внутрішньої будови явищ); - аналітичний (виявлення причинно-наслідкових зв'язків);

- функціональний (дослідження функціональної залежності ринкових факторів на основі їх математичної інтерпретації);

- проблемно-тематичний (пізнавання теоретико-методологічної сутності теорії)

- хронологічний (еволюція економічної думки, врахування спадковості й наступності ідей).

2. Економічна думка Стародавнього Сходу.

Писемні джерела, на основі яких можна судити про економічну думку Стародавнього сходу – зведення законів, юридичні акти, документи господарської звітності та твори про управління державою та державним господарством. В багатьох давньосхідних творах економічна думка обплутана релігійною оболонкою (особливо Індія, Китай). Одні з перших відомих пам’яток економічної думки можна віднести до літератури стародавнього Єгипту; в них знайшли своє відображення питання організації та управління державним господарством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини. Одним з найдавніших центрів людської цивілізації була Месопотамія. На відміну від стародавнього Єгипту в державах цього регіону порівняно швидко розвивалася приватна власність та товарно-грошові відносини. В результаті посилилося розшарування суспільства. Держава намагалася за допомогою господарства регулювати економічну діяльність населення та регламентувати приватно-правові відносини. Відомою пам’яткою економічної думки 18ст. до н.е. є знаки старовавилонського царя Хаммурапі. Основна мета цих законів – всебічне зміцнення економічної влади держави.

Економічна думка стародавнього Риму. Відноситься до періоду 8ст. до н.е. – 5ст. н.е. Розквіт могутності стародавнього Риму пов’язаний зі зміцненням і вищою мірою розвитку античного способу виробництва, при якому основними відносинами були відносини рабовласників та рабів, зрозуміло, що центральне місце серед соціально-економічних проблем давнього Риму займали проблеми рабства і аграрні проблеми. Особлива увага приділялася питанням раціональної організації рабовласницького господарства (латифундій). Саме ці проблеми насамперед знайшли відображення в законах, аграрних проектах, спеціальних творах давньоримських авторів. Найбільш відомими були – Катон (старший), брати Гракхи (Тіберій і Гай), Варрон, Колумелла.

Економічні ідеї цього періоду знайшли відображення у вченні раннього християнства, яке виникає у Римській імперії у І ст. нашої ери. В центрі римської економічної думки були питання організації рабовласницького господарства і управління ним. У тлумаченні рабства економічна думка античного світу пройшла складний шлях від визначення та виправдання його як природного явища до критики і визначення загальної рівності людей.

У цілому економічна думка Стародавньої Греції розвивалася спочатку в умовах розкладання общини і виникнення рабства, а згодом у період його розвитку та кризи. Тому в центрі уваги давньогрецьких мислителів перебували проблеми рабовласництва, які розглядалися, виходячи з соціально-політичної та економічної ситуації того часу. Ці ж обставини зумовили переважання у них натурально-господарського періоду до економічних питань. Разом з тим поглиблення суспільного поділу праці, зростання ремесла та торгівлі обумовили необхідність спеціального дослідження переваг натурального і товарного господарства, різних сторін товарно-грошових відносин. Давньогрецькі автори зробили спробу наукового дослідження таких економічних процесів і явищ, як поділ праці, товар, гроші та інші; виявити закони господарського життя.

№3. Економічна думка Середньовіччя

Джерелами економічної думки Середньовіччя стали: в арабських країнах: Коран (610-632); вчення Ібн-Хальдуна (1332-1406); у Західній Європі: ідеї Августина Блаженного (354- 430); Фоми Аквінського (Аквіната) (1225-1274); у Росії та Україні: "Руська правда" (XII-XIII ст.) - збірка законів Київської держави; ідеї І.С. Пересвєтова (кінець XV - початок XVI ст.); М. Ваш кін (XVI ст.).

Коран освятив соціальну нерівність, що складалася в Аравії, інститут приватної власності. Згідно з Кораном одним із п'яти "стовпів віри", тобто "правильної" поведінки, є обов'язкова добродійність (податок, дія), нарівні з якою рекомендується і добровільна милостиня (садака).

Ібн-Хальдун (Ібн-Хальдун Абдуррахман Абу Зейд Ібн Мухаммед) (1332-1406) - арабський історик і філософ. Його основна праця носить назву "Книга повчальних прикладів з історії арабів, персидців, берберів і народів, що жили з ними на землі". Він висунув концепцію "соціальної фізики", яка закликала до:

а) до усвідомленого ставлення до праці;

б) боротьби з марнотратством і жадібністю;

в) розуміння недоцільності майнової і соціальної рівності.

Головні праці Августина Блаженного - "Про град Божий" і "Сповідь". Ідеї Августина відповідають поглядам раннього феодалізму. Економічні переконання Августина були основані на таких ідеях:

а) вид праці (розумова або фізична) не повинен впливати на становище людини в суспільстві, оскільки ці види праці рівноцінні;

б) нетрудове нагромадження золота і срібла, лихварський відсоток і торговий прибуток є гріховними;

в) "справедлива ціна" є ціною товару, яка відповідає витратам на його виробництво.

Фома Аквінський (Фома Аквінат) (1225-1274) - чернець-домініканець. З 1257 р. доктор Паризького університету. У трактаті "Про правління государів" Фома Аквінат викладає подібні до Аристотелевих уявлення про людину як суспільну істоту, про загальне благо як мету державної влади, про моральне добро як середину між хибними крайнощами. Ключові догми Фоми Аквіната такі: гроші не можуть породжувати нові гроші; необхідним і виправданим є становий поділ суспільства; багатство поділяється на природне (плоди землі та ремесла) і штучне (золото і срібло); визнання необхідності приватної власності. "Справедливою ціною" Фома Аквінат вважав ціну, яку можна зіставити з витратами, тобто таку ціну, яка забезпечує блага людям пропорційно їх стану.

№4;5 .Методологія історико-економічних досліджень. Підходи та критерії до проблеми періодизації економічної історії.

Метод – спосіб дослідження, побудови і обґрунтування знань.1ідеаліст. – первинність духу і свідомості люд., розв. екон. вторинний(Зх); 2 матеріаліст. – перв. матеріальне життя(Вітчизн.)

Діалектико-иатер. метод – розгул. сусп.-ек. розвиток як прир. істор. процес, що визнач. об’єкт. прич. Методи ЕІ:

1)історичний (історико-генетичний) – послідовний аналіз фактів і процесів еволюції об’єктів дослідження;

2)системно-структурний – вивчення цілого та його частин як взаємопов’язаної системи;

3)історико-порівняльний – порівняння об’єктів історико-економічного дослідження у часі та просторі;

4)історико-типологічний – виявлення однотипних властивостей та ознак у різних явищах і подіях економічного життя;

5)порівняльно-статистичний – отримання, обробка, відбір і аналіз історико-статистичної інформації;

6)монографічно-дедуктивний – встановлення загальних закономірностей через вивчення окремих економічних структур;

7)математичний – складання системи числових характеристик досліджуваних об’єктів;

9)спеціальні історичні методи дослідження: хронологічний, синхронний, дихронний (метод періодизації), історичне моделювання.синхронний – одночасне вивч. подій, дихронний –метод періодиз., істор. моделюв., істор.-генет. – послід. аналіз фактів розв. об’єктів досл., сист.-структ. аналіз – в цілому об’єкт.

Принципи системи методів пізнання: об’єктивності, ціносної орієнтації, системності

Періодизація – встановлення визначених хронологічно-послідовних в ек. розвитку сусп.

Підходи до періодиз.: 1.ЕІ-як еволюція – від нижчого до найв., 2.теорія істор. круговороту, 3.цивілізаційний

1. концепція Десницького(18ст встановлює стадії розв.: збирання, скотарство, землер., комерц. стан сусп.), Мечніков(річковий, середземном., океан. пер.),Гільдебран(нат, грош., кредитне госп.), Ростоу (стадії ек. росту: трад. сусп.(ручна праця,с/г-основа ек-и, низбка продукт. праці),створ. умов для зруш.(нагромадж. капіталу і зрост. вкладів),стадія зруш.(пром. переворот – перехід від ручної до машинної праці), зрілість(прогрес), масове спож., постіндустр. існув.), Маркс(первісно-общ. лад, рабовл., феод., капіталізм, прогнозував комун. стадію)

2. Вікко(18ст)+Герде(19-20ст)

3. Сан Тернінг 18 ст., Бел, Турен(доіндуср., індустр., постіндустр. сусп.), Тофлер(аграрна, індустр., технотронна) Сучасники виділ.: світові і локальні цивіліз.

№6;7 .Загальна характеристика господарської діяльності в умовах первісного суспільства та основні етапи її еволюції. Палеолітична та неолітична революції.

Первісна доба . Ознаки: 1. від виникнення людини до створ. першої держави., 2.привласн. господ., 3.колект. власн., 4.низькі темпи розвитку, 5. відносна соц. рівність

Періоди: 1камяний вік 3млн12тис до не, палеоліт(1,5млн-12тис до не) мезоліт(12тис-8тис) неоліт(8тис.-3тис); 2бронзовий вік(8тис.-1тис) 3.залізн. вік(1тис до не) палеоліт був найдовшим пері­одом .хар-рні приміт. знар. праці, збиральництво, мисливство, рибальство як основні види госпо­д., що свідчило про привласнюв. хар-р епохи, людина навч. видобув. і підтрим. вогонь — одне з найвизначн. досягнень. З'яв. пост. житла. На зміну стаї прийшов рід.хар-рний матріархат. Палеоліт збіг. із найважчим в Історії людства льодовик. періодом. Поява сухопутних мостів між континентами дозволило тодішнім людям перейти з Євразії і Африки до Америки.. Хар-рне перше використ. вогню. мезоліт вдосконалюв. знар. праці, винайд. лук і стріли. З'явився найдавн. транспорт - водний (плоти, човни).зародж. відтворюючі форми господ. у тваринництві.Першими прируч. твар.були собака, свиня і бик. Виник.землеробство, перші пост. посел. людей. неоліт утвердж. відтвор. форм господ.. "нео­літична революція": відтвор. господ. стає доміную­чим. Осн. заняття людей — землер., тварин.,гончарство та ін.з'явл. наземний трансп. - віз, сани. Худоба використ. як тяглова сила, форм. сист.обміну. бронзов. вік були існув. відтвор. господ., швидкий розв. орного землер., тварин., поділ праці на зем­лер., скотарство, ремесло, обмін набуває пост. хар-ру. залізний вік співіснув. бронз. і залізн. знар. праці, перехід від мотики до сохи та плуга, з'явл. залізні ножі, серпи, круглі жорна, розвив. ремесла — ковальство, гончарство. Зрост. продукт. с/г, розвив. птахівн. швидкий розв. торгівлі. У цілому госп. перв. доби мало натур. хар-р. Гол. господ. формою була громада — колектив із повною або частк. спільною влас­ністю на засоби виробн. та узвичаєними форм.само­управл. Вдоскон. знар. праці, сусп. поділ пр., а також торгівля привели до розкладу перв. госп. сист. Поступ. перехід від родової до сусід­ської, територіальної громади.

Палеоліт (3 млн - 10 тис. рдо н.е.) найважчий і найдовший період в історії людства. Знар. праці еволюціонували вд примітивних камяних до складних знарядь з кістки і рогу. К-сть типів знарядь досягла 100. Гол. заняття людей - мисливство, рибальство,збиральництво. Людина навчилася добувати вогонь, зявилися постійні житла. У мезоліті утвердилися сучасні післяльодовикові кліматичні умови. Були винайденні лук і стріли, гарпуни, сітки для рибальства, перші спроби приручити диких тварин, виник найпримітивніший водний транспорт, зявилися знар. для обробки дерева. Неоліту хар-рно утвордження різних галузей відтвор. госп. Цей процес дістав назву "неолітична революція". Складовою частиною цією епохи був мідний вік. Зародилося ткацтво, гончарство. Зародження найпростішої системи обміну в трипіліців. Бронзовий вік 3-2 тис до н.е. - швидкий розв. твариництва та землеробства, ремесло, обмін набуває пост. хар-ру. Залізний вік ( 2- 1 тис дон.е.). Осн. заняття людей — землер., тварин.,гончарство та ін.з'явл. наземний трансп. - віз, сани. Худоба використ. як тяглова сила, форм. сист.обміну.