80. Держава як об'єкти дослідження в політології фрн;

Дослідження держави включає вивчення його нормативних основ в двох основних аспектах: 1) з точки зору стану індивіда по відношенню до держави та суспільства, політико-філософської антропології; 2) з точки зору етичних та соціально-філософських принципів організації держави як цілого, що представляє все суспільство.

А. Гелен розглядає державу як один з фундаментальних антропологічних інститутів поряд з сім’єю, мовою та правом. Держава, як інститут є не виразом певної економічної та соціальної структури суспільства, а певною структурою, смисл якої полягає в раціонально-організованому підтримуванні відносин між людьми, які склалися історично на даній території (поняття держави не конкретизує). Держава слугує індивіду точкою опори в космосі та соціумі, а руйнування цього інституту означає для людини нестабільність, занепад та хаос.

Інститути звільняють людину від пошуків норм достойної поведінки, оскільки вони являються йому як такі, що були вже оформленими та визначеними.

Питання ролі держави в політичних та соціальних процесів. Поділ вчених на два основних табори: 1) консерваторів (В. Вебер, К. Шмідт, Р. Герцог) та 2) лібералів (Е. Френзель, Р. Дарендорф).

Р. Герцог: сучасна суспільна структура є плюралістичною, що свідчить про відсутність єдності суспільства. Для того, щоб суспільство не розпалося, необхідно створити сильний державний апарат. Державу Р. Герцог розуміє не як жорстку нормативну структуру, а як свідомий процес здійснення суспільного контролю.

О. Штаммер: Держава – це політичний порядок спільного існування, яке є ядром політичної організації панування та форум для прийняття верховних політичних рішень. По відношенню до суспільства держава має три функції: 1) забезпечення порядку; 2) панування; 3) спрямовування суспільно-політичного розвитку.

Одна з проблем, до яких звертаються німецькі політологи, полягає у співвідношенні держави та громадянського суспільства. Ця проблема призводить сучасних політологів до питання про роль держави в політичному та соціальному процесі, і саме тут починається межа, яка розподіляє соціологів, політологів та державознавців на два основних табори: консерваторів (В. Вебер, К. Шмитт, Р. Герцог, Е. Форстхофф) та лібералів (Е. Френзель, Р. Дарендорф). Тут і закладена одна з головних розбіжностей в концепціях демократичної держави та демократичного суспільства.

Ліберали відводили державі лише функцію охорони індивідуальних прав та свобод.

Консерватори визнавали дуалізм між державою та суспільством.

Е. Форстхофф (консерватор). Він намагається з’ясувати співвідношення суспільства та держави в епоху “індустріального суспільства”. Вчений розглядає державу і суспільство в якості необхідних діалектичних модусів людського буття: суспільство – це “система потреб”, а держава – це “втілення моральної ідеї”. Сьогодні, згідно з Е. Форстхоффом, існує дві небезпеки для взаємовідносин держави та суспільства. 1) держава використовується суспільством для досягнення своїх корисних та далеко не завжди моральних цілей; 2) надмірне розширення повноважень держави та втручання її в суспільну сферу може призвести до тоталітаризму.

К.Поппер: Державаповинна існувати ради вільного суспільства, а не навпаки. Саме тому мислитель ратував за те, щоб кожний громадянин поєднував свій борг відданості державі з певною настороженістю, навіть деякою недовірою до держави і його урядовців, в його обов'язку входить спостерігати і стежити за тим, щоб держава не переступала межі своїх законних функцій. Адже інститути держави могутні, а там, де є сила, завжди існує небезпека зловживання нею - загроза свободі. Врешті-решт, укладає Поппер, тільки традиції вільного суспільства зможуть зрівноважити силу держави за рахунок забезпечення відповідних засобів заборони і контролю, від яких залежить доля всієї свободи.