27. Неолібералізм: загальна характеристика

Неолібералізм - сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології і політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституціоналізації нових форм державного втручання в суспільне життя. Практичне втілення неолібералізм дістав у політиці «нового курсу» Ф. Рузвельта, особливо в роки Другої світової війни та у повоєнні роки, що було зумовлено значною мірою наук.-тех. революцією, яка потребувала значних державних капіталовкладень в основні фонди невиробничої сфери, в охорону здоров’я, освіту і науку, у підвищення кваліфікації робочої сили. В основу політичної програми неолібералізму лягли ідеї:

• Консенсусу між тими, хто управляє , і тими, ким управляють

• Необхідності участі мас у політичному процесі, демократизації процедури прийняття управлінських рішень

• Плюралізм форм організації і здійснення державної влади.

Завдяки теоретичним розробкам відомих неолібералів Р. Даля, Ч. Ліндблюма, Ф.Хаєка, Д. Ешера, Г. Олсона формуються принципово нові уявлення про роль і функції держави . Місце ліберальної теорії «держава нічного сторожа» займає ідея «держави добробуту», суть якої полягає в істотній зміні функцій і завдань, тобто втручання держави в економіку, що має на меті створення й підтримку сприятливих умов для конкуренції. Державне регулювання соціального життя через величезні соціальні витрати і перерозподіл коштів засобом державного бюджету створювало певні соціально-політичні умови для збереження суспільного компромісу. Ідея «відповідальності держави» за добробут усіх громадян, що лежать в основі цієї концепції, протистоїть ідея ринкової регулювання відносин розподілу. Саме ці егалітарні риси теорії і практики неолібералів були піддані критиці у 70-80-і рр.. представниками «неоконсервативної хвилі», які побачили у державі-покровителі небезпеку для ефективного функціонування капіталів для існуючої системи цінностей.

28. Теорія справедливості Дж. Роулза

Ідея сусп. договору(запоз. Гоббс, Локк, Русо) - гіпотетична ситуація, у якій законод ставить себе в умову дії «завіси невідання» для вибору й прийняття ПС. Переваги: 1)дозволяє розглядати ПС як результат розумного колективного вибору. 2)ідея договірних зобов'язань підкреслює, що люди, які беруть участь в колективному виборі, повинні мати основні зобов'язання стосовно обраних принципів. 3)ідея договору як добровільної угоди для взаємної вигоди припускає, що принципи справедливості будуть означати бажану взаємодію в суспільстві.

«Завіса невідання» - ніхто не знає свого місця в суспільстві, свого класового положення, соціального статусу, ніхто не знає своєї вдачі в розподілі природніх дарувань, здатностей і т.д. Фактори: відсутність інформації про факти загального характеру про рівень економічного, політичного, культур розвитку суспільства, його інституціональної основи. Індивіди повинні на договірній основі прийняти ПС

«Вихідне положення» - встановлення чесної процедури, у результаті якої будь-які принципи, що стали підсумком угоди, будуть справедливі.

ПС Роулза=категоричним імперативам Канта, вони застосовуються в суспільстві незалежно від цілей індивідів.

Автономність особистості – це характерист люд, яка керується моральними законами, які обумовлені самою особистістю, а не впливом зовнішніх обставин.

Первинні блага (основні права і свободи, можливість отримання прибутку і багатства) – забезпечення держ рівних можлив для розвитку кожної особ (вирішен проблеми соц нерівності)

Основа для визначень ПС – критерій раціональності(визначається конкретним суспільством, в якому автономні особистості мають здатність діяти, з одного боку, виходячи з почуття справедливості, з іншого боку – із прагнення розумних істот одержати для себе максимально можливі основні права й свободи, а також пріоритетні блага) і розумності(відповідно до принципів справедливості як чесності).

ПС: 1. Кожна людина має рівні права на максимально більшу сукупність рівних основних свобод, сумісних з аналогічною системою свобод для всіх людей у суспільстві.(пріоритет свободи);2.Соціальні й економічні нерівності повинні регулюватися таким чином, щоб: а) вони були спрямовані до найбільшої вигоди найменш забезпечених членів суспільства; б) інститути в суспільстві повинні бути відкриті для всіх за умови чесного дотримання рівності можливостей (пріор рівності).

П концепція С - концепція моралі, розроблена для базової структури конституційного демократичного суспільства, і прийняття політичної концепції справедливості не припускає домінування якої-небудь релігійної, філософської або моральної доктрини.

Умови реалізації ПС в сусп:1)повинні виступати в якості публічної хартії цілком упорядкованого суспільства в безперервному його розвитку (знання доступнке індивідам у будь-якому поколінні.)2)Універсальність 3)Публічність(індивіди оцінюють концепцію справедл як публічну концепцію в якості ефективного морального складового соціального життя.Концепція справедл повинна впорядкувати конфліктуючі домаганнялюдей.4)Кінцевість(конфліктуючі сторони повинні оцінювати систему принципів як практичного рішення. Люди зобов'язані поважати соціальні інститути, тому що вони будуть ґрунтуватися на принципах справедливості). Ці умови повинні усувати людський егоїзм і сприяти становленню справедливого суспільства. Концепція справедливості стане стійкою тоді, коли люди усвідомлять ці ПС й почнуть реалізовувати їх у життя на основі ідеї рівності й свободи.