- •1. Державно-політичний устрій Афін: афінська демократія.
- •2. Суспільно-політичний устрій Спарти.
- •3. Інститути влади в Римі періоду республіки.
- •4. Принципи політичного управління в Римській імперії: принципат і домінат
- •5. Державність Візантійської імперії.
- •6. Державно-політичний устрій Франкської держави.
- •7. Сеньоріальні (ленні) монархії в країнах Західної Європи.
- •8. Особливості станово - представницькох монархії у Франції, Англії та Німеччині.
- •9. Міста-республіки епохи Середньовіччя
- •10. Розвиток самоуправління у феодальній Європі.
- •11. Основні тенденції розвитку держави в період зародження громадянського суспільства.
- •13. Особливості політичного розвитку європейських держав 16-17 ст. Абсолютизм.
- •14. Абсолютна монархія у Франції.
- •16. Бранденбурзько-Прусський абсолютизм.
- •17. Австрійська держава(Монархія Габсбургів) в епоху нового часу.
- •18. Особливості німецького абсолютизму.
- •20. Монархія «освіченого абсолютизму» в країнах Європи.
- •21. Ідеологія Просвітництва та її місце у розвитку суспільної свідомості європейських народів.
- •22. Становлення конституційного ладу; утвердження республіки у Франції.
- •23. Еволюція державного ладу Франції періоду Першої республіки.
- •25. Утворення дуалістичної Австро-угорської монархії.
- •26. Утворення Німецької імперії.
- •27. Об’єднання Італії.
- •28. Державно-політичний лад Франції періоду Третьої республіки.
- •29. Державно-політичні наслідки Першої Світової війни.
- •30. Форми державно-територіального устрою в країнах Західної Європи у XIX ст.
- •31. Тоталітаризм як режим державної влади.
- •32. Фашизм: витоки, ідеологія.
- •33. Нацизм: особливості тоталітарного режиму Німеччини 30-40-их рр.
- •34. Іспанія в період диктатури Прімо де Рівери
- •35.Диктатура Франко в Іспанії.
- •36. Державно-політичний устрій Німеччини у Веймарській республіці.
- •37. Державно-політичний устрій Німеччини 30-х рр. Хх ст.
- •38. Державно-політичний устрій Італії в міжвоєнний період.
- •39. Політичний розвиток Великої Британії у міжвоєнні роки.
- •40. Розвиток виборчого права в Великій Британії у 19-20 ст.
- •41. Політичний розвиток Франції у міжвоєнні роки.
- •42. Державно-політичний устрій четвертої республіки у Франції.
- •43. Політичні зміни на європейській карті після завершення іі світової війни.
- •44. Державно-політична система Великобританії у другій половині хх ст.
- •45. Розвиток державно-політичної системи Франції періоду п’ятої Республіки.
- •46. Державно-політичний устрій Швейцарії.
30. Форми державно-територіального устрою в країнах Західної Європи у XIX ст.
Територіально організація влади в США здійснювалася на основі принципу федералізму, який поширювався не тільки на політичний, але й на правовий устрій. Штати мали гарантовану федеральною владою, рівноправність. Зберігався інститут загального між громадянства, тобто громадянин одного штату вважався і громадянином будь-якого іншого, як і всієї держави. Суверенітет штатів був обмежений. Вони не мали права вийти з федерації чи можливості розірвати правові зв’язки з нею. Штати зберегли права на власний конституційний устрій, своєю організацією внутрішньої влади була побудова за єдиним федеративним зразком: законодавчі повноваження – двопалатні збори, виконавчі – губернаторові. У штатах зберігалася своя судова система. Законодавчі повноваження штатів були суттєво обмеженні як сферою загально федеральної компетенції, так і прямими заборонами конституції. Конгрес мав вищі законодавчі повноваження. До федерацій відносяться США, Російська Федерація, ФРН.
Франція. Конституція 1791р. закріпила зміни, що вже існували в адміністративно-територіальному поділі країни та місцевих інститутів управління. На місце старої прийшла трирівнева адміністративно-територіальна система з переважно виборними інститутами. Основною й типовою адміністративною одиницею Франції став департамент. Реально у країні сформувалися 83 департаменти. Кожний поділявся на 3-9 повітів залежно від чисельності населення. Найнижча одиниця – кантон – створювався умовно як виборчий і судовий округ. Адміністрації департаменту й повіту формувалися за принципом самоврядування. Було сформоване єдине муніципальне управління, тим самим було скасовано всі колишні інститути. Порядок формування місцевої влади всіх рівнів був досить демократичним – депарламентська рада та директорія ради, аналогічні органи повіту, муніципальні ради та мери обиралися. Королівська влада лише теоретично мала визначенні важелі впливу на директорії департаментів і повітів. Тобто сформувалася і утворилася унітарна форма державно-територіального устрою.
Дуже своєрідно розвивався адміністративно-територіальний устрій Англії, де буржуазія поступово пристосувала до своїх потреб систему адміністративно-територіальних одиниць, основи якої сягають часів феодалізму.
31. Тоталітаризм як режим державної влади.
Тоталітаризм, націлений на повну перебудову громадянського суспільства, став чи не найяскравішим і водночас загальним явищем в історії XX століття. Пристосовуючись до умов окремих країн (Італія, Німеччина, Іспанія, Румунія, Угорщина - до Другої світової війни; соціалістичні країни - переважно після), він набував дещо специфічних форм, але суть його від цього не мінялася.
Ознаки тоталітаризму:
• панування державної власності на засоби виробництва;
• відчуження виробника від засобів виробництва і результатів своєї праці;
• напівпримусовий, а в окремих галузях виробництва - примусовий характер праці;
• відсутність ринкових відносин;
• низький рівень науково-технічного прогресу;
• узурпація народного суверенітету партійно-державною бюрократією;
• регламентація всіх сфер життя суспільства;
• монополія однієї партії та її ідеології;
• формальне проголошення і фактична відсутність прав і свобод людини;
• наявність сильного репресивного апарату;
• придушення інакомислення всередині країни;
• експансивна зовнішня політика, що спирається на могутній військово-промисловий потенціал.
Звичайно, керівництво фашистського і комуністичного режимів враховувало специфіку своїх країн. Радянське керівництво, спираючись на марксистсько-ленінське вчення про усуспільнення засобів виробництва і про диктатуру пролетаріату як політичну систему соціалізму, створило централізовану ієрархічну систему владарювання, де по вертикалі з гори до низу здійснювалось управління державою (генсек - перший секретар республіки - обкому - райкому). Різниця між фашистським і комуністичним режимом полягала у тому, що фашисти хотіли ощасливити німецький народ за рахунок інших народів, тоді, як комуністи хотіли ощасливити народи усього світу за рахунок народів, що входили до складу СРСР.
