23. Еволюція державного ладу Франції періоду Першої республіки.

Жирондиська республіка – до 1793 р. – Національний Конвент – законодавчий орган і Виконавчий комітет – виконавча влада. Не було глави уряду, його функції виконував уряд. Республіка була єдиною і неподільною. Велася робота над новою конституцією, що загострила відносини між якобінцями і жирондистами, перемогли якобінці, які на поч.. 1793 р. витіснили жирондинців із Ковенту.

Якобінська диктатура – до 1794 р. 24.06.1793 р. прйднята нова конституція. Національні збори могли тіки пропонувати закони, а затверджували їх на місцях. Національні збори вибирали виконавчу владу – Виконавчу раду. Головне місце фактично посідав Конвент, який зосереджував всювлау у своїх руках. На місцях передавалася комісарам,яких призначав уряд. Це була диктатура виконавчої влади якобінців. Уряд зроби позики у населення, що прикрило конфіскацію, заборонив робітничі обєднання і страйки, трудова повинність. Був великий терор.

Дерикторія 1794 – 1799 рр. в липні 1794 диктатуру якобінців було повалено до влади прийшли термідоріанці. 1795 р. – конституція. Законодавча влада –

Законодавчий корпус, який складався з 2-х плат: ради старійшин і ради 500. Нижня плата склада закони верхня затверджувала чи відхиляла. Виконавча влада у руках директорії – 5 чоловік, що призначався радою старійшин, яких подавала рада 500.

Консульська республіка. 9 листопада 1799 р. (за революційним календарем 18 брюмера) Наполеон Бонапарт здійснив державний переворот. Законодавчий корпус передав владу трьом консулам на чолі з Наполеоном. Для юридичного оформлення своєї влади Наполеон прийняв нову Конституцію. Нова Конституція (Конституція VIII року Республіки) була затверджена 13 грудня 1799 року плебісцитом. Тут не було Декларації прав людини і громадянина, відсутні статті про політичні свободи. Конституція гарантувала буржуазії і селянству приватну власність, здобуту за роки революції. Основою всієї конституційної системи була урядова влада, яка формально належала колегії з трьох консулів, а фактично була сконцентрована в руках першого консула.

До складу уряду входило дванадцять міністерств. Насаджується сувора централізація, самоврядування скасовується. В департаментах уряд призначав префектів, в округах і общинах – супрефектів і мерів. Виборним місцевим радам залишаються лише дорадчі функції.

Франція залишалася республікою, але фактично вся влада перебувала в руках першого консула, тобто Бонапарта. Перший консул був головнокомандувачем армії, призначав членів усіх органів законодавчої влади. Місцеве самоврядування було скасовано. Департаментами керували префекти, які призначалися першим консулом. Міністри також були підзвітні першому консулу.

Наполеон зберіг ті надбання Французької революції, що були вигідні промисловцям і заможному селянству. Встановивши диктатуру особистої влади, він здобув підтримку тих, хто здобув у роки революції багатство і землю. Для зміцнення своєї влади Наполеон 1801 р. скасував відокремлення церкви від держави.

24. Конституційний розвиток Німеччини у перш. пол. ХІХ ст.З початку XIX століття Німеччина все ще лишалася, хоч і номінально, «Священною Римською імперією Німецької нації», котра мала у своєму складі більше 300 великих І зовсім малих держав. Серед них, як відомо, виділялися Пруссія та Австрія.Усі ці держави формально вважалися підпорядкованими імператорові, але на практиці мали повну незалежність.

Наполеон Бонапарт ліквідував «Священну Римську Імперію Німецької нації», перекроїв карту Німеччини: з 51 вільного міста він залишив усього п'ять, інші передав найбільш сильним державам, Паризьким трактатом 1814 р. було утворено так званий Німецький союз, що складався з 34 держав - королівств, князівств, герцогств та 4 вільних міст. Кожна з суверенних держав, що увійшли до Союзу, верховенство в якому належало Австрії, мала власні форми державності.

Єдиним спільним органом Союзу був Союзний сейм, котрий складався з уповноважених від усіх німецьких держав.Головувала в Сеймі Австрія.

За винятком Баварії, Бадена та деяких інших держав, що входили до іншого, Рейнського союзу, абсолютизм зберіг свої позиції в повному обсязі. У 1834 р. утворився Митний союз, до котрого увійшли Баварія, Пруссія та ще 16 німецьких держав. Керівництво в Союзі належало Пруссії, що претендувала замість Австрії на роль об'єднавчої сили в Німеччині.

У березні 1848 р. у столиці Пруссії (Берліні) почалася збройна боротьба. Король та його уряд пішли на деякі поступки: знищення поміщицьких судів над селянами і поліцейської влади поміщиків над залежним від нього селянством, поширення суду присяжних на політичні злочини, вибори до Установчого ландтагу (національні збори) тощо.

Цей рух охопив також інші німецькі держави. Було вирішено скликати у Франкфурті-на-Майні загальнонімецькі Установчі збори, які покликані були дати єдиній Німеччині нову, конституцію. Однак збори не виправдали надій німецької демократії. франкфуртський парламент підготував проект демократичної конституції, але він так і залишився проектом.У той час у Прусії були скликані Збори, котрі, на яких була створена нова система виборів, яка отримала назву куріальної.(виборці - чоловіки, які досягли визначеного віку, - поділялися на три курії. Перші дві курії склали крупні платники податків, до третьої входили всі інші виборці. Однак така виборча система давала перевагу багатим,

Вибори дали прусському урядові очікуваний результат: з 350 депутатів 250 були чиновниками, і розроблена ними у 1850 р. нова конституція була прийнята. Вона, по суті, оформила дуалістичну монархію у Пруссії: главою виконавчої влади визнавався король, він формував уряд, відповідальний перед ним, мав право законодавчої ініціативи і право абсолютного вета, а також право нічим не обмеженого розпуску парламенту (ландтагу).

Законодавча влада скл. з двох палат:нижня – виборна, верхня згодом стала повністю призначуваною, втративши таким чином престиж перед народом.

У 1866 році було утворено Північнонімецький союз, що об'єднав 21 німецьку державу, а 1867 року прийнято Конституцію Союзу. Президентом Північнонімецького союзу Конституція визначила прусського короля. Він отримав всю повноту виконавчої влади, яку він доручав союзному канцлерові, що відповідав тільки перед президентом. Створювалися також дві палати: рейхстаг, котрий обирався населенням, і союзна рада з представників окремих держав. Відтак під гегемонією Пруссії було об'єднано частину Німеччини.

У цьому ж 1867 р., на південно-східних німецьких землях виникає Австро-Угорська імперія.