18. Особливості німецького абсолютизму.

Абсолютизм у Німеччині склався як абсолютизм князівський. Протягом 1618-1648рр. відбувалася Тридцятилітня війна, у яку в тій чи іншій мірі були втягнуті усі європейські країни і яка завершилась Вестфальським миром. Він означав поразку Німецької імперії Габсбургів. Частина німецьких земель була втрачена на користь сусідів. Німецькі князі отримали право на самостійну зовнішню і внутрішню політику. Новообраний імператор, крім зобов’язання дотримуватися Золотої булли 1356р, повинен був дати обіцянку не передавати владу у спадок, скликати представників знатних станів для вирішення загальноімперських питань. Представниками вищої влади поряд з імператором виступали 8, потім 9 курфюрстів(найбільші князі). На їх з’їздах відбувалися вибори імператора та складалися виборчі капітуляції. Крім того, усі інші вищі імперські посади вважалися надбанням окремих курфюрстів. Питання загальноімперського значення належали до компетенції імперського сейму - рейхстагу, де курфюрсти складали свою окрему курію. Вони розпоряджалися роздачею чинів, монетною і митною регаліями, імперськими фінансами. Друге місце посідала курія князів(62 світських і 36 церковних).Третю - міську - курію становили представники імперських міст. Імперія перетворилася на конгломерат з 300 держав, де були різні політичні режими(світські чи духовні монархії), релігії, закони, тарифи, мита. Найбільшими з них були Австрія і Пруссія.

20. Монархія «освіченого абсолютизму» в країнах Європи.

Освічений абсолютизм – політика, здійснювана у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення "зверху" найбільш застарілих феодальних порядків. Ця державна політика отримала назву освіченого абсолютизму. У різних країнах політика освіченого абсолютизму мала багато спільного, піклування про стан освіти, науки і мистецтва, робили перші спроби обмежити станові привілеї і полегшити становище селян. Активнішу позицію (особливо в католицьких країнах) зайняли короновані реформатори щодо церкви, поступово підпорядковуючи її державі. Було скорочено число монастирів і проведено часткову секуляризацію церковних земель. Правителі виганяли єзуїтів і присвоювали величезні багатства їхнього ордену. Поступово в суспільстві утверджувалася віротерпимість. Вона стала основою релігійної політики освічених монархів. З судової практики викорінювався жахливий пережиток Середньовіччя -тортури, припинялося «полювання на відьом».. Королівство Пруссія виникло на початку XVIII ст. Його перший король Фрідріх І Гогенцоллерн створив одне з найчисленніших і найкращих в Європі військ. Головними якостями прусського офіцера, як і прусського чиновника, стали вірність королю та беззаперечне виконання свого обов'язку. Ця традиція непохитно зберігалась і за правління Фрідріха II (1740-1786). Він був високоосвіченою людиною і листувався з Вольтером. Найближче оточення називало Фрідріха II «філософом на троні» і створило легенду, начебто його головна турбота полягала в постійному піклуванні про свій народ. Насправді ж прусський король прагнув насамперед укріпити становище дворян. Він обмежив панщину і не дозволяв дворянам зганяти селян із землі. Фрідріх II активно заохочував розвиток виробництва й торгівлі: сприяв створенню нових мануфактур і банків, прокладанню доріг і розвитку внутрішнього ринку, забудові міст. Він запровадив загальну початкову освіту й налагодив професійне навчання ремесел, торгівлі, державної служби та ведення сільського господарства. За нього чисельність прусської армії зросла до 150 тис. чоловік, а її утримання важким тягарем лягло на народ. Імператриця Марія Терезія. У 1740 р. у Відні помер імператор Священної Римської імперії та ерцгерцог Австрії Карл VI. Він не мав сина, тому трон посіла дочка - 23-річна Марія, яка зайнялася реформами в дусі освіченого абсолютизму. Їх результатом стало створення в Австрії нових, нестанових органів влади. У руки держави перейшло стягування податків, причому податкові пільги дворян і духовенства було скасовано. Імператриця провела перший в історії країни перепис населення і земельних володінь. Вона також полегшила становище кріпосного селянства, скоротивши панщину до трьох днів на тиждень. Держава отримала нове військо, сформоване з набраних на довічну службу рекрутів, Марія Терезія заборонила середньовічні тортури Й обмежила застосування смертної кари. Величезне прогресивне значення мала шкільна реформа, яка заклала фундамент народної освіти. Внаслідок її здійснення виникла струнка система освіти - від сільських шкіл до університетів Реформи Йосифа II. Австрійський імператор Йосиф II (1780-1790) слідом за своєю матір'ю, Марією Терезією (вони правили разом до смерті імператриці в 1780 р.), намагався обмежити привілеї знаті й духовенства. Він керувався принципом «одне право для всіх» і встановив рівність підданих перед законом незалежно від їхньої станової приналежності. Недворянам дозволялось обіймати будь-яку державну посаду, що відкривало широкі можливості перед здібними вихідцями з народу. Важливе значення для багатонаціональної імперії Габсбургів мало оголошення віротерпимості. Припинилося переслідування протестантів і зневажання православної церкви, було знищено єврейське гето. Йосиф II розпустив релігійні ордени й монастирі, які не займалися "корисною діяльністю" - лікуванням хворих або навчанням дітей. Багатства монастирів він передав на потреби освіти. Імператор запровадив обов'язкову безкоштовну початкову освіту для народу. Скасувавши кріпосне право, імператор звільнив селян від особистої залежності, але зберіг їхні повинності. Він прагнув створити в багатонаціональній Австрії зразок освіченого абсолютизму