9. Система науки конституційного права. Джерела науки конституційного права.

Конституційне право України як наука - це система науково обґрунтованих знань, ідей, теорій, концепцій про конституційно-правові відносини та конституційно-правову практику. Формально наука конституційного права представлена не законами, а великою кількістю монографій,статей, книг, збірників, трактатів, доповідей. Наука конституційного права вивчає дію конституційного права, реалізацію його норм і принципів, знаходить закономірності його розвитку, формулює практичні поради з метою вдосконалення норм конституційного права та конституційно-правових відносин. Система науки конституційного права - це впорядкована сукупність відносно самостійних комплексів теоретичних положень. Загалом система цієї науки визначається системою конституційного права України як галузі права - нормами, принципами, інститутами, конституційно-правовими відносинами. Джерела науки конституційного права становлять:

а) нормативно-правові акти; б) праці вітчизняних і закордонних учених; в) конституційно-правова практика тощо.

10. Завдання й функції науки конституційного права.

Завдання науки конституційного права України – це ті головні суспільно корисні результати, яких вона має досягти; те, заради чого вона існує і розвивається. Головним завданням науки конституційного права України на сучасному етапі є „наукове супроводження” процесів розбудови незалежної, демократичної, правової держави, формування ефективного механізму забезпечення і захисту основних прав людини. Для цього наука має проникнути в сутність і призначення відповідної галузі права, розкрити її основоположні політико-правових принципи, тенденції розвитку, проаналізувати основні конституційно-правові інститути. Особлива увага має приділятися засадам конституційного ладу, в якому втілюються головні напрямки будівництва Української державності, взаємовідносин людини і держави, становлення суверенітету Українського народу та форм його реалізації. Завдання науки полягає і в тому, аби, критично засвоюючи результати вітчизняного й зарубіжного конституційного досвіду, втілювати відповідні теоретичні положення й концепції в сучасну державно-правову практику України.

Серед основних функцій науки конституційного права України можна виокремити наступні:

– гносеологічна (пізнавальна) – з’ясування сутності, форми і змісту, а також основних закономірностей виникнення і розвитку певних політико-правових явищ і процесів;

– евристична – відкриття дедалі нових сутнісних ознак і відмітних рис політико-правових явищ, виведення наукового знання на якісно новий рівень;

– політична – всебічне дослідження юридичних аспектів політичної системи, пошук оптимальних моделей правового статусу учасників політичного спілкування, формування юридичної бази для внутрішньої та зовнішньої політики України;

– ідеологічна (виховна) – формування у державних і муніципальних службовців, партійних активістів, пересічних громадян високої правосвідомості, переконання у цінності конституціоналізму – методологічна – надання допомоги іншим юридичним наукам шляхом створення належної методологічної бази для галузевих досліджень; обґрунтування категорій, які мають вихідне значення для всіх галузей національної системи права;

прогностична – з’ясування подальшої динаміки політико-правових явищ і процесів, передбачення їхнього стану в найближчій і віддаленій перспективі,

комунікативна – створення наукової бази для конструктивного публічного діалогу в політико-правовій сфері

- інтегративна (системотворча) – створення необхідних передумов для об’єднання всіх юридичних наук в цілісну систему шляхом формування базових, вихідних політико-правових постулатів, юридичних категорій і світоглядних орієнтирів;