1. Конституціоналізм — політико-правова система держави й суспільства.

Конституціоналізм – це теорія і практика конституційного будівництва. Він ставить собою особливу систему конституційно-правових відносин, які опосередковують у загальному вигляді повновладдя народу, його суверенітет. Таким чином, конституціоналізм поняття значно ширше ніж сама конституція. Важливою складовою конституціоналізму є теорія, у відповідності з якою провадиться конституційне будівництво, формуються найважливіші суспільні та державні інститути. Конституціоналізм уособлює передові фінансові, політичні, економічні ідеї, які виступають фактором суспільного прогресу. Конституціоналізм, є так би мовити барометром прогресу і розвитку всього суспільства. Конституціоналізм є складне системне утворення з властивими йому структурними і функціональними характеристиками не можна ототожнювати з конституційним законодавством чи процесом його реалізації. Елементами конституціоналізму є: фактична і юридична конституція, конституційна теорія, конституційні відносини, конституційна правосвідомість. Конституція, це таке явище, яке постійно розвивається і вдосконалюється. Тому її суть(конституції) не можна розглядати як щось застигле та незмінне. Термін “конституціоналізм”, на думку Г. Дж. Бермана, був введений у науковий оборот наприкінці ХVІІІ – початку XIX ст. для позначення головним чином американської доктрини верховенства писаної конституції над звичайними законами. Проте реальність цього феномену вперше виявилася ще в міських правових системах Західної Європи в XI – XII ст. [2]

2. Система категорій конституціоналізму. Проблема основних категорій.

У конституційному праві використовуються і власні категорії, вироблені в рамках даної науки. До них відносяться зміст конституційного права, конституція, конституційність, конституціоналізм, конституційна відповідальність, конституційні гарантії прав і свобод людини, парламентаризм і т.п. Крім них в конституційному праві знаходять застосування і категорії, що перейшли з інших наук і галузей людського знання: загальної теорії права (право, норма права, форма [джерело] права, галузь права, правовий інститут, легітимність, законність а ін.), Загальної теорії держави (держава, форма держави, державний орган, функції держави тощо), філософії (суспільство, особистість, влада, громадянське суспільство, закономірність, метод дослідження, суспільні відносини та ін.), політології (політична система суспільства, політична партія , політична поведінка, політична культура, група тиску, лобізм і т.д.), соціології (соціальна структура, соціальна спільність, громадська думка, соціальний інтерес і т.п.), загальної теорії систем (система, структура, організація, системні принципи і пр) та ін.

Наука конституційного права не тільки "запозичує" категорії інших наук і галузей знання з відповідною їх перенастроюванням при входженні в систему, обумовлену змістом конституційного права, але й охоче "ділиться" з іншими науками і галузями знання власними категоріями, в ході чого також відбувається коригування даних категорій. Оскільки система категорій конституційного права є великою відкритою системою, то представляється непродуктивним з наукової точки зору намагатися дати вичерпний, "закритий" перелік усіх категорій, що входять в дану систему.